Він виростив 12 своїх і двох прийомних дітей, має 43 онуків і просто не міг залишатись осторонь, коли розпочалася повномасштабна війна. У свої 67 особисто возить допомогу військовим і цивільним, а ще евакуйовує людей.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
Увесь біль потерпілих від російської зброї відчуває як свій, тож Володимир жодного разу не сумнівався, чи їхати на допомогу в гарячі точки. Навіть після того, як росіяни вбили його товариша-волонтера на початку повномасштабного вторгнення .
«За кермом розстріляли і кинули щось, може граната, чи шо, і вона загорілася, і він просто згорів там із тими продуктами», – розповідає чоловік.
Пан Володимир – пастор місцевої церкви. За допомогу взявся ще 2014 року, а тепер не лише возить харчі на фронт, а й їдучи назад – евакуйовує цивільних. Допомагають зять та уся округа.
«Сидіння вийняв повністю і поставив такі лавки. Він 30 людей посадив, і люди були настільки нажахані, бо то саме обстріли були», – розповідає донька про одну із поїздок батька.
У його рідному селі врятованим влаштовували тимчасовий притулок, потому везли далі в безпечніші українські міста чи до кордону. Одну з евакуацій чоловік пригадує зі сльозами.
«Це дитячий будинок ми забирали. Ми просто брали випадкових людей, щоб вони тримали», – розповідає чоловік.
52 немовлят та малюків до 3 років вивозив із Ворзеля. Голодні та холодні вони, каже, близько місяця жили під російськими обстрілами. Їхній плач, зізнається, і досі в голові.
«Вони самі перелякані, ми чужі люди, хто ж ми, приїхали чужі дядьки і їх хапають і вантажать в якийсь бус, кудись везуть», – пригадує Володимир.
А від спогадів про ще одну евакуацію, навпаки, з’являється усмішка. Тоді врятували 85-річного тезку, якого волонтери підібрали разом з велосипедом. На ньому чоловік проїхав 75 кілометрів і ще 9 тягнув за собою лісом. А тепер два Володимира зв’язуються по відеозв’язку. 85-річний завдяки волонтеру нині в Німеччині у доньки і освоює вже тренажерний велосипед.
Скільки людей завдяки пану Володимиру Бричці було врятовано – йому порахувати важко, але в селищній раді це зробили. «Встановлено, що понад 1800 врятовано, така героїка не повинна забуватися. Ухвалено рішення представити його до найвищої державної нагороди присвоєння Героя України», – каже селищний голова Григорій Таргонський.Та пан Володимир героєм себе не вважає. Каже, робить те, що повинен, і знову збирається в дорогу – везти найнеобхідніше тим, хто цього потребує.
Джерело: rivnepost.rv.ua
