Відповіді ватиканського дикастерію, з одного боку, нагадують добре відомі істини віри; але з другого боку — прочиняють двері до непорозуміння, ніби у Божій Церкві є місце для співіснування гріха і благодаті. Так стверджує у своєму коментарі для іспанськомовного порталу infoCátolica кардинал Герхард Людвіг Мюллер.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
Колишній префект Конгрегації віровчення нагадує, що завдання цього дикастерію — вірне збереження істини Божого Об’явлення.
Пояснення Ватикану
Пояснення щодо згаданого документа, оприлюднене ватиканськими медіа, каже: документ, підписаний Префектом і схвалений Папою, висловлює позитивну думку щодо хрещення транссексуалів, якщо серед вірних не буде скандалу, та хрещення дітей у гомосексуальних парах, навіть якщо вони народжені сурогатною матір’ю, — якщо є обґрунтовані сподівання, що діти будуть виховані в католицькій вірі. Також таким особам ніщо не перешкоджає бути свідками при укладенні християнського шлюбу.
Що стосується хрещення транссексуала, то відповідь — «так»: за умови, що це не викличе скандал. Незалежно від того, чи йдеться про дорослу людину, дитину чи підлітка, — «якщо вони добре підготовлені і мають бажання».
Дикастерій пропонує певні міркування на випадок, коли виникають сумніви «щодо об’єктивної моральної ситуації, в якій перебуває людина», або щодо «її суб’єктивної налаштованості до благодаті» (а отже, і коли намір виправитися не проявляється до кінця).
Церква вчить, що коли Таїнство хрещення «приймається без покаяння за тяжкі гріхи, то суб’єкт не отримує освячувальної благодаті, хоча й отримує таїнственну печать», яка є незгладимою, як читаємо в Катехизмі, і «назавжди залишається в християнинові як позитивна налаштованість до благодаті».
Цитуючи св. Тому і св. Августина, Дикастерій віровчення нагадує, що Христос не перестає шукати грішника, і коли настає покаяння — отримана сакраментальна печать налаштовує людину на отримання благодаті. Ось чому Папа Франциск не раз казав, що Церква не є митницею і — особливо щодо хрещення — двері не повинні бути зачиненими ні для кого.
Хрещення — це брама до нового життя у Христі
Стосовно питання хрещення транссексуальних осіб кардинал Мюллер нагадує, що Таїнство хрещення є брамою до нового життя у Христі. Господь Ісус установив його, щоб усі люди могли осягнути вічне життя через віру в Христа і наслідування Його своїм життям. Куріальний ієрарх цитує слова св. Павла з Першого послання до Тимотея (2,4нн) і зазначає: Апостол не каже, що достатньо буде визнати устами Ісуса своїм Господом, щоб увійти до Божого Царства, в той час як ми піддаємося людській слабкості. Треба також виконувати волю Бога (пор. Мт 7, 21-23). Про це каже св. Павло: «Нехай, отже, не панує гріх у смертнім вашім тілі, щоб вам коритися його пожадливостям, і не видавайте членів ваших гріхові за знаряддя неправедності, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші, як зброю праведності» (Рим 6, 12‑13).
Кардинал Мюллер цитує трактат св. Іполита Римського «Апостольська Традиція» (бл. 200 р.), де викладено критерії допущення або відмови (або просто звичайного відкладення) для катехуменату і прийняття хрещення. Там перелічено професії, союзи та приклади аморальної поведінки, суперечні з життям благодаттю цього таїнства (Traditio Apostolica 15-16).
Колишній префект Конгрегації віровчення нагадує: св. Тома Аквінський, вдячно цитований у відповідях дикастерію, дає нюансовану, двояку відповідь на питання, чи можуть грішники бути охрещені: безсумнівно, ті грішники, які особисто згрішили в минулому й були під владою «гріха Адамового» (тобто первородного), можуть бути охрещені. Тому що хрещення встановлене на відпущення гріхів, які Христос відкупив своєю смертю на хресті. Однак же ті, «що залишаються грішниками, бо приступають до хрещення з наміром грішити надалі» й таким чином противляться святій Божій волі, не можуть бути охрещені. Це — істина не тільки з огляду на внутрішню суперечність Божої благодаті стосовно нас і нашого гріха проти Бога, але також через внутрішньо фальшиве свідчення, яке підриває вірогідність церковного проголошення, оскільки таїнства є знаками благодаті, яку вони переказують (див. Тома Аквінський, Summa theologiae III q. 68, art. 4).
У пастці трансгуманістичної термінології
На думку колишнього префекта Дикастерію віровчення, помилковим і шкідливим є те, що Магістерій приймає терміни нігілістичної та атеїстичної антропології, а тим самим, схоже, надає її фальшивим сенсам статусу правомірного теологічного погляду в Церкві. Кардинал Мюллер наводить слова Господа Ісуса: «Хіба ви не читали, що Творець від початку створив їх чоловіком і жінкою?» (Мт 19,4). Він зазначає, що насправді немає ніяких транссексуальних чи гомофільних («гомоафективних» чи «гомосексуальних») людей — ні в порядку сотвореної природи, ні у благодаті Нового Завіту в Христі.
За логікою Творця людини та світу, є дві статі і їх достатньо, щоб гарантувати подальше існування людства та зробити для дітей можливим розвиток у сімейній спільноті з батьком і матір’ю. Кардинал Мюллер підкреслює, що «особа» — це людина у своїй духовній та моральній індивідуальності, яка безпосередньо пов’язує її з Богом, її Творцем та Відкупителем. Однак кожна людська особа існує у духовно-фізичній природі, конкретно — як чоловік або жінка, через акт творіння.
Ієрарх додає, що Бог воскресить кожну людину так, як вона була створена, в її чоловічому або жіночому тілі, не виказуючи гніву тим, хто скалічив геніталії інших людей (за чималі гроші), або тим, хто, дезорієнтований фальшивою пропагандою, був свідомо обдурений щодо своєї чоловічої або жіночої сутності.
Кардинал застерігає, що трансгуманізм в усіх своїх проявах є диявольською фікцією та гріхом проти особистої гідності людських істот. Він цитує вчення і практику Римської Церкви, яка виразно стверджувала: «Блудниця, чоловік хтивий, або той, що себе скалічив, і кожний, хто займається працею, про яку непристойно говорити, нехай будуть виключені [з катехуменату і хрещення], бо вони нечисті» (Traditio Apostolica 16).
Німецький куріальний ієрарх підкреслює значення «здорового вчення» і зазначає: душпастирська мотивація, яка прагне, щоб до грішників, які порушують Шосту і Дев’яту заповіді Декалогу, ставилися з якнайбільшою «лагідністю і розумінням», заслуговує на похвалу тільки тоді, коли душпастир не обманює таку людину щодо тяжкості її хвороби, як лікар стосовно пацієнта. Натомість Добрий пастир відчуває більшу радість «від одного грішника, що навертається, ніж від дев’яноста дев’яти праведників, які не потребують навернення» (Лк 15,6).
Тут знову потрібно зробити основоположне розрізнення між разово уділеним Таїнством хрещення, яке знищує всі попередньо скоєні гріхи та надає нам надійне, тривке включення у Тіло Христа, і (повторюваним) Таїнством покаяння, через яке нам відпускають гріхи, скоєні після хрещення. Кардинал Герхард Мюллер підкреслює турботу Церкви про хрещення дитини — яке потрібно поєднувати з католицьким вихованням із боку людей, за це відповідальних, зокрема, прикладом свого життя. «Однак Церква не може залишати сумніви щодо природного права дитини зростати зі своїми біологічними батьками або, в особливих випадках, із прийомними батьками, які займають їхнє місце морально і юридично обґрунтовано.
Будь-яка форма заступницького материнства або виробництва дитини в лабораторії (як речі) задля заспокоєння егоїстичних прагнень, із католицького погляду, є серйозним порушенням особистої гідності людської істоти, яку Бог покликав до існування фізично й духовно через її власних матір і батька, щоб дитину Богу покликати до існування вічного», — підкреслює колишній префект Конгрегації віровчення.
Джерело: CREDO
