Декан колегії кардиналів підтримує втручання ватиканської дипломатії у проект італійського закону про гомотрансфобію. Під приводом захисту ЛГБТ-спільнот цей закон суворо обмежить будь-яку дискусію на цю тему. Кілька днів тому глава папської дипломатії подав до італійського уряду усну ноту, яка свідчить про те, що прийняття так званого закону Зана порушить права, гарантовані конкордатом у сфері свободи слова, думок та освіти .
Відповідно до кардинала Джованні Баттіста Ре ініціатива була продуманим кроком, щоб звернути увагу на ті моменти, які є проблематичними та неприйнятними в поточній редакції. Він також запевняє, що, всупереч спекуляціям у ЗМІ, прохання про зміни “надійшло від Папи Римського, і словесна нота була схвалена ним”. Кардинал Ре передбачає, що це не втручання Ватикану у справи італійської держави, а діалог, який є необхідним через особливу і незаперечну роль католицизму в Італії. За словами декана Колегії кардиналів, незважаючи на прогресивну секуляризацію, душа багатьох італійців все ще вкорінена в християнстві. У цьому контексті він цитує відому фразу Бенедетто Кроче, філософа-атеїста: ми не можемо не називати себе християнами.
Саме тому що італійці укорінені в християнстві, закон про гомотрансфобію в деяких моментах суперечить сумлінню багатьох людей, – додає Кардинал Ре в інтерв’ю римському щоденнику Il Messaggero.
Нагадаємо, Святий Престол застерігає від суперечливого законопроекту про так звану гомотрансфобію, який просувається в Італії. Глава папської дипломатії архієпископ Пол Галлахер подав усну ноту до місцевого Міністерства закордонних справ. На думку Ватикану, прийняття так званого закону Зану порушило б угоду про перегляд конкордату.
Італійські ЗМІ підкреслюють безпрецедентний характер такого кроку ватиканської дипломатії. Його значення пояснює Ватиканському радіо проф. Чезаре Мірабеллі, колишній президент Конституційного суду Італії.
«Угода про перегляд конкордату надає Церкві права, які вже гарантовані самою конституцією. Це просто посилення конституційних прав. Зокрема, це стосується свободи освіти, свободи виконувати викладацьку посаду в Церкві та свободи висловлювати свої думки словом, письмово та іншими способами. Це свободи, які певною мірою знаходяться під загрозою в разі прийняття закону Зану, каже проф. Мірабеллі. – Отже, мова не йде про сумніви щодо захисту певних категорій людей, оскільки це політичний вибір, на який має право держава. Йдеться не про втручання у прийняття закону, а про попередження, що певні аспекти закону будуть шкідливими та суперечать зобов’язанням, взятим на себе державою.
