У своєму пастирському листі про людську сексуальність, Конференція католицьких єпископів Скандинавських країн наголошує, що веселка, яка є знаком завіту між Богом та людиною, запрошує приглянутись до умов цього пакту, який передбачає пошану до Бога, будування миру та плідність у подружжі чоловіка та жінки.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
25 березня 2023 р. з’явився Пастирський лист Конференції католицьких єпископів Скандинавських країн про людську сексуальність, у якому викладено позицію Церкви щодо питань навколо політичного та культурного руху, символом якого стала веселка, а також бачення любові між чоловіком та жінкою.
Веселка – знак завіту між Богом та людиною
«Сорок днів Великого Посту покликаються на сорок днів, протягом яких Христос постив у пустелі. Але не тільки. В історії спасіння сорокаденний час позначає різні етапи в діяннях відкуплення, здійсненого Богом і яке продовжується сьогодні. Перше втручання відбулося за днів Ноя. Побачивши руїну, вчинену людиною, Господь піддав землю очисному хрещенню», – такими словами розпочинається послання єпископів. Вони зазначають, що після потопу Господь уклав з людьми завіт, закликавши до справедливості: шанувати Бога, будувати мир та бути плідними. «Ми покликані благословенно жити на землі, знаходити радість одне в одному. Наш потенціал надзвичайний, доки ми пам’ятаємо, ким ми є: бо сотворив Бог людину на свій образ. Ми покликані втілити цей образ через життєвий вибір, який ми здійснюємо», – зазначають ієрархи.
Щоб підтвердити свій завіт, Бог установив на небі знак – веселку, яка стала сьогодні символом руху, водночас політичного і культурного. У зв’язку з цим у посланні підкреслюється, що Церква засуджує будь-яку несправедливу дискримінацію, якою б вона не була, навіть за ознакою статі чи сексуальної орієнтації. «Однак ми не погоджуємося, коли такий рух пропонує бачення людської природи, яке абстрагується від втіленої в особі цілісності, ніби стать є чимось незначущим. І ми виступаємо проти, коли цей погляд нав’язується дітям як доведена істина, а не як зухвала гіпотеза, і коли нав’язується неповнолітнім як важкий тягар самовизначення, до якого вони не приготовані», – наголошують єпископи Скандинавських країн.
Любов між чоловіком та жінкою, яка підтримується Божим милосердям
«Коли ми сповідуємо, що Бог створив нас на свій образ, це не стосується лише душі. Він таємничим чином також належить до тіла», – читаємо далі в посланні. Крім того, Божий образ у людській природі виявляється у взаємодоповненні чоловічого і жіночого начал. Чоловік і жінка створені одне для одного: заповідь бути плідними залежить від цієї взаємності, освяченої у подружньому союзі. Звичайно, що на внутрішньому рівні інтеграція чоловічих і жіночих характеристик може бути складною. Церква це визнає. «Вона бажає обійняти і розрадити всіх тих, хто важко переживає цю проблему. Як ваші єпископи, ми хочемо підкреслити, що ми тут для всіх, щоб супроводжувати кожного. Бажання любові та пошук сексуальної інтеграції глибоко торкаються існування людей. У цьому аспекті ми вразливі. На шляху до інтеграції потрібні терпеливість і радість від кожного наступного кроку», – зазначають ієрархи. Однак додають, що кожен пошук інтеграції вартий поваги, він заслуговує на заохочення та підтримку Церкви, яку також називають Божим милосердям, що сходить на людей. «Це милосердя не виключає нікого, але встановлює високий ідеал. Ідеал викладено в заповідях, які допомагають нам зростати, на відміну від надто вузьких особистих уявлень. Ми покликані стати новими чоловіками та жінками. В кожному з нас є хаотичні елементи, які потрібно впорядкувати», – читаємо у посланні скандинавських єпископів.
Божий план любові
Деколи може трапитися так, що в певний період життя обставини унеможливлюють доступ католика до Святих Тайн, однак такий християнин чи християнка не перестають бути членами Церкви. «Досвід внутрішнього вигнання, прийнятий з вірою, може привести до глибшого почуття причетності. У Святому Письмі вигнанці часто нам це відкривають. У кожного з нас є вихід, але ми не ступаємо вперед самі. Знак первісного Божого завіту оточує нас навіть у часи випробувань. Він закликає нас шукати сенс нашого існування не стільки у фрагментах світла веселки, скільки в божественному джерелі повного та чудового спектру, який є Божим і закликає нас бути подібними до Бога. Як учні Христа, образу Бога, ми не можемо звести знак веселки до чогось меншого, ніж життєдайний завіт між Творцем і творінням», – наголошують ієрархи. За їхніми словами, образ Бога, закарбований у нашому єстві, закликає до освячення у Христі. Це твердження є особливо актуальним сьогодні, коли уявлення про те, що означає бути людиною, а отже, бути також сексуальним, змінюються. «Те, що сьогодні сприймається як належне, може бути відкинутим завтра. Кожен, хто робить надто великі ставки на непостійні теорії, ризикує дуже розчаруватися. Нам потрібне глибоке коріння», – читаємо далі.
Провідники Церкви згадують про збентеження деяких людей щодо традиційного християнського вчення про сексуальність, пропонуючи їм дружню пораду у двох тезах. «По-перше: спробуйте ознайомитись із закликом і обітницею Христа, краще пізнати Його через Святе Письмо та молитву, літургію та вивчення всього вчення Церкви, а не лише через уривки, вирвані з різних місць. Беріть участь у житті Церкви. Таким чином розшириться горизонт питань, з яких ви починали, а також ваш розум і ваше серце. По-друге, візьмімо до уваги обмеженість суто світського дискурсу про сексуальність. Він потребує збагачення», – відзначають єпископи Скандинавських країн.
Спасенна любов в особі Ісуса Христа
Наприкінці послання йдеться про необхідність відновити сакраментальну природу сексуальності, згідно з Божим задумом, а також красу християнської цнотливості та радість дружби, що показує, яку велику визвольну близькість можна знайти також у несексуальних стосунках, адже суть церковного вчення полягає не в зменшенні любові, а в її реалізації.
«Уся суть вчення та його викладання повинні бути зосереджені на любові, якій немає кінця. Бо можна скільки завгодно викладати, у що треба вірити, чого надіятись чи що робити, проте спочатку і насамперед необхідно зробити явною любов нашого Господа, щоб кожен зрозумів, що кожен акт досконалої християнської чесноти має джерелом тільки любов – і нічого, крім любові», – йдеться у Катехизмі Католицької Церкви, який цитують ієрархи. З цієї любові був створений світ й укладена наша людська природа. Ба більше, «ця любов виявилася у взірцевій природі Христа, у Його вченні, у Його спасенних страстях та в Його смерті. Любов перемогла в Його славному воскресінні, яке ми святкуватимемо з радістю протягом п’ятдесяти днів Великодня. Нехай наша католицька спільнота, багатогранна і багатобарвна, свідчить про цю любов у правді», – завершує свій пастирський лист Конференція єпископів Скандинавських країн.
