Залежність у нас асоціюється передусім з алкоголем та наркотиками. Рідше з порнографією та іграми. Проте існують люди, які страждають від нав’язливого переїдання, яке руйнує їхнє життя. Продовжуючи серію інтерв’ю з членами 12-крокових програм, досвідом свого видужання поділився Коля П. зі спільноти Анонімних переїдаючих.
Розкажи трохи про себе та про історію свого життя.
Мене звати Коля, я видужую від компульсивного переїдання, булімії у спільноті Анонімних Переїдаючих, працюючи по 12-кроковій програмі. Це всесвітня спільнота людей, які діляться своїм досвідом, силою і надією, щоб вирішити спільну проблему надмірної тяги до переїдання та інших розладів харчової поведінки, такі як булімія, анорексія тощо. Процес одужання триває 7 років. Тверезість Анонімних Переїдаючих (далі АП) називається утриманням. Звичайно, про саму програму дізнався набагато раніше, проте у мене були зриви, після яких не міг зупинитися під час надмірного поглинання їжі. Лише декілька років тому, зміг засвоїти духовні принципи програми видужання, які мені допомагають не переїдати.
На момент початку роботи в програмі у мене була дуже велика вага, яка привела до цукрового діабету ІІ типу. Дякуючи Богові і програмі зараз моя вага зменшилася. Звичайно я не став таким, як мріяв: худорлявим, мускулистим та струнким, адже наслідки багаторічної хвороби до сих пір даються взнаки. Проте у мене повністю зник цукровий діабет. Нині чудово себе відчуваю і у мене немає приступів переїдання. Харчуюся як нормальні люди, 3-4 рази вдень у поміркованій кількості і не відчуваю такої страсті заїдати всі свої проблеми якоюсь зайвою їжею, як це було раніше.
Про Анонімних Алкоголіків чи Наркоманів знають багато людей, а ось Анонімні Переїдаючі відомі лише обмеженому колу людей. Можеш детально розповісти про цю програму.
Наша спільнота називається Анонімні Переїдачі. Це всесвітня назва. В Україні певний час було прийнятий термін «Анонімні Обжори». Це було пов’язано з неточним перекладом з англійського «Overeaters Anonymous» і звідси почали вживати абревіатуру АО. Проте ця назва була виключена з нашого вжитку і офіційної літератури, бо вона має негативний відтінок. Ми переїдаючі і так у своєму житті досвідчили багато кепкувань, різноманітних образ. Від початку свого одужання у програмі ми вчимося ставитися до себе, як до хворої людини, з ніжністю та турботою. Не критикувати, не займатися самобичуванням, а вчимося любити та приймати себе. Намагаємося вилучати зі свого вжитку такі образливі слова, як «скільки можна жрати, «ненажера» і так далі. А до себе застосовувати більш нейтральні вирази. Тому термін «анонімні обжори/ненажера можна ще десь зустріти у інтернеті чи у натовпі, проте спільнота офіційно називається «Анонімні переїдаючі».
Як ти відрізняєш звичайне споживання їжі від переїдання? Де проходить твоя «перша чарка», як кажуть Анонімні Алкоголіки?
Їжа для мене стала дуже великою проблемою, тому що я взагалі не міг її вживати нормально. У мене було два режими харчування: перше сувора дієта, що передбачало вегетаріанство, різні білкові і жирові дієти, харчування з виключенням певних груп продуктів, наприклад фруктів. Пробував також вживати їжу у визначені періоди часу. Коли був на дієті, то сильно собою пишався, адже бачив на вазі втрачені кілограми. Потім це завжди чергувалося сильним переїданням. Міг поглинути в декілька разів більше продуктів, ніж звичайні люди. На останніх стадіях хвороби, навіть позбавлявся зайвої їжі, штучно викликаючи у себе нудоту, щоб потім продовжити їсти. Найстрашніше, що переїдання було компульсивним, тобто нав’язливим і без почуття контролю. Було враження, що знаходжуся у якомусь сні. Міг серед ночі встати, піти до холодильника та об’їстися і лише потім усвідомити, що наробив. За цим охоплювали приступи критики і планування, як з наступного дня сяду на дієту чи буду спалювати зайві калорії у спортзалі. Варто визнати, що я повністю втратив контроль над собою. Був беззахисним перед першою спокусою з’їсти. Не міг зрозуміти, чому заходячи у магазин, щоб просто купити певний набір продуктів, зі мною щось відбувалося, я набивав повну сумку харчів і біг додому, щоб їх швидко з’їсти.
Через це вважав себе слабохарактерною та нікчемною людиною. Оглядаючись назад, бачу, що слабохарактерним точно не був. Треба ж мати таку силу волі, щоб мучити себе такими тривалими дієтами, безкінечними тренуваннями чи іншими вправам задля схуднення. Пробував за допомогою чистки організму знизити шкоду для організму від переїдання. Але завжди за цим йшли зриви. І моя вага змінювалася синусоїдою: Схуднув на 10 кілограмів, зате потім 15 кг набрав і так далі. Мені, щоправда, вдавалося деякий час утримувати себе на більш м’якій розумній дієті, але зриви продовжувалися, адже моє мислення залишалося старим, дієтичним. Я все одно вважав, що проблема ховається у їжі, і треба просто деякі продукти виключити з раціону, щоб не відчувати тягу до них. Але це не виходило, переїдання посилювалося і вага зростала. Час усвідомленого мого харчування постійно зменшувався, а період безконтрольного переїдання зростав. Таким чином моя хвороба прогресувала. Якщо раніше я переїдав жирною та м’ясною їжею, то після зриву по тривалому утриманні, почав надмірно вживати солодке і випічку. Прийшов момент, коли у мене почалася глибока депресія, жалість до себе та жахливий фізичний стан. Стало важко ходити пішки, підійматися сходами, навіть на другий чи третій поверх. Це фактично було моїм дном, що змусило мене шукати допомогу і звернутися до 12-крокової програми Анонімних Переїдающих.
Можеш розказати, як ще вплинуло переїдання на твоє життя?
Надмірне вживання харчів та протилежна сторона хвороби – нескінченні намагання схуднути замінили мені звичайне людське життя. Коли знаходився у фазі переїдання, то ніщо інше мене не цікавило, окрім того, щоб смачніше поїсти. За цим критерієм, вибирав своє оточення та друзів. Іншою стороною недуги, яку тоді не сприймав, як хворобу, були дієти. Коли обмежував себе у харчуванні, то ставав незносним для близьких, агресивним, від цього страждали мої відносини в родині, наприклад, міг кричати на дітей. Всі свої кошти витрачав на різні дієти, добавки, курси задля зниження ваги. Це допомагало, проте на короткий час, поки не слідував наступний зрив. Хвороба зруйнувала мене на фізичному рівні, бо виник цукровий діабет, я став втрачати зір. Був також підвищений тиск. На психічному рівні відчував сором, роздратованість, ненависть до себе.
Хоча я вірив у Бога, але Він здавався мені жорстоким, таким, що карає, суворим, що зневажає мене за мої зриви, слабку волю. Життя і світ видавалися ворожими. Думав, що я нікому не потрібен. Якби схуднув, став струнким, ось тоді б мене б полюбили. Оскільки я товстий і жирний, то вважав себе нікчемною людиною. Всі навкруги були у моїй уяві поганими, а сам був бідним нещасним.
Треба віддати належне моїй дружині та дітям, які мене люблять і підтримують. Тоді, коли я був хворим і робив безумні вчинки, любов моєї сім’ї стала для мене стимулом видужувати. Це допомогло витримати і не закінчити самогубством. Хоча такі думки періодично виникали. Проте я знав, що є люди, які мене люблять і цінують таким яким я є, товстим чи худим, і це зупинило мене суїциду.
Ти усвідомив, чому у тебе виникла проблема з невгамовним споживанням їжі? У чому була причина?
Коли ми робимо кроки у програмі, то не шукаємо причини захворювання. Коли людина захворіла неважливо, де вона заразилася. Головне, як її лікувати. Так само з переїданням або булімією. Це хвороба, а програма 12 кроків АП – це ліки. Ми намагаємося якомога швидше допомогти людині розпочати роботу по кроках, щоб зцілити її від нестримної тяги поглинати їжу та інших симптомів. Я неодноразово обдумував свою історію життя, у чому був корінь. Це егоїзм та егоцентризм. І зацикленість на собі породжує ізоляцію, страх, незадоволення життя.
Мій спонсор (брат у програмі, який веде по кроках) допоміг відкрити духовну сторону хвороби і віднайти Силу, яка могутніша за мене, що розв’язала всі мої проблеми з переїданням та зайвою вагою. Це була Божа сила. Хвороба не зникла взагалі. Ненажерливість – це хижий і підступний ворог. Завжди є і буде спокуса відпочивати на лаврах і знову почати надіятися на себе, а не на Бога. Тоді страшна смерть і цукровий діабет для мене не є питанням довгого періоду часу. Те, що я не зміг сам, нам вдалося разом з допомогою Бога у товаристві, таких як я переїдаючих чоловіків і жінок. Якщо маєш проблему з булімією, анорексією або іншим розладом харчової поведінки, можеш звернутися на сайт АП в Україні. Там є телефони та інші контакти і тобі обов’язково будуть раді допомогти видужувати і досягти щасливої та радісної свободи від переїдання.
