Глибинний корінь гомосексуалізму – це розрив зв’язків у сімейних відносинах, внаслідок чого у дитини формується нестача почуття приналежності або нестача схвалення. Мати почуття приналежності, значить мати відчуття безпеки, впевненості та тотожності з людьми, які вас люблять.
Безпека та впевненість дають відчуття захищеності, того, що ви комусь не байдужі, що немає потреби хвилюватися, що у вас є дах та захист.
Тотожність доає відчуття кревності, однаковості, подібності та єдності.
Найбільший вплив на почуття приналежності дитини надають її стосунки з батьками.
Як розвивати відчуття приналежності у дітей?
1. Правильно розставляйте пріоритети, щоб завжди залишався час на дітей.
2. Проводьте якісний час з дитиною, коли ви можете приділити їй свою нероздільну увагу.
3. Будьте ніжні і плекайте свою дитину, ставтеся до неї, як до особливої людини. Ваша дитина – це подарунок Бога; не сприймайте її, як само собою зрозуміле.
4. Вербально висловлюйте любов до своєї дитини. Деякі люди взагалі не пам’ятають, щоб їхні батьки казали їм: Я тебе люблю. Дітям дуже потрібно, щоб їх щиро любили та висловлювали це фразою: «Я тебе люблю».
5. Висловлюйте любов невербально через обійми, поцілунки, поплескування по спині і т.д.
6. Задовольняйте потреби вашої дитини. Щоб зрозуміти, які вони, частіше ставте себе на місце дитини, а потім робіть те, що необхідне для задоволення потреб будь-якого характеру, фізичні, емоційні, інтелектуальні або духовні потреби.
7. Станьте прикладом відкритості та чесності. Тоді й ваша дитина буде більш відкритою і чесною з вами, тому що буде відчувати, що ви можете зрозуміти її почуття.
8. Дисциплінуйте свою дитину. Біблія каже, що той, хто дійсно належить до сім’ї, люблений настільки, що зазнає дисципліни. Дисципліна – ознака приналежності. (Євреїв 12:8)
9.Давайте дітям обов’язки в домі. Робота в домі, турбота про неї дає дитині відчуття, що цей будинок – її, і що він належить її.
10. Не заводьте улюбленців. Так само любіть і поважайте всіх дітей. Навіть хороші батьки можуть віддавати перевагу одній дитині й не усвідомлювати цього.
11. Кожна дитина повинна мати особисті речі, які належать тільки їй.
Відчуття приналежності – глибока психологічна потреба. Дитина хоче належати сім’ї, класу чи команді. Якщо вона зауважує, що не належить до них, це, звісно, викликає у ній почуття невпевненості.
Кілька років тому в газеті „Нью-Йорк Таймс“ помістили цікаву розповідь під назвою „Він хоче належати…”. У статті йшлося про маленького хлопчика, який їхав автобусом до міста. Він сидів і притискався до жінки у сірому костюмі. Кожен, звісно, вважав, що то був її хлопчик. Не дивно, тому, що коли він брудними черевиками ненароком зачепив даму, що сидить навпроти дами, та звернулася до жінки в сірому костюмі: „Вибачте, будь ласка, нехай ваш хлопчик зніме ноги з сидіння. Він своїми черевиками забруднив мені сукню». Жінка у сірому почервоніла, відштовхнула хлопчика і сказала: „Це не мій син. Я ніколи раніше його не бачила. Хлопчик розгубився. Це був маленький приємний хлопчина. Він швидко прибрав ноги, опустив очі й посилено намагався приховати сльози, що виступили.
– Мені дуже шкода, що я забруднив вашу сукню, – сказав він дамі. – Я цього не хотів.
– О, нічого, – відповіла вона трохи зніяковіло і додала. – Що ж ти, один кудись їдеш?
– Так, – кивнув він, – я завжди їду сам. Зі мною ніхто не їде. У мене немає ні мами, ні тата. Обоє померли. Я живу у тітки Клари, але вона каже: нехай тітка Мілдред теж про мене іноді дбає. А коли я їй набридаю і вона хоче кудись піти, вона посилає мене до тітки Мілдред.
– О, – сказала жінка, – то ти тепер їдеш до тітки Мілдред?
– Так, – відповів хлопчик, – тільки іноді її немає вдома. Але гадаю, що сьогодні вона буде, бо схоже на дощ і мені не хотілося б стояти на вулиці.
Жінка відчула комок в горлі, коли сказала:
– Ти ще такий маленький, а тебе вже посилають одного.
– Це нічого. Я не помилюся. Але іноді я почуваюся дуже самотнім. Тоді я шукаю людей, до яких мене тягне, притискаюся до них, і мені здається, що я належу їм. Так я зробив і сьогодні й при цьому забув про свої черевики.
Жінка обняла хлопчика, міцно притиснула до себе, так що йому навіть стало боляче. Адже він хотів комусь належати, і вона в глибині душі побажала, щоб цією людиною була вона.
Цей малюк у природній безневинній формі висловив загальне прагнення. І не має значення, хто він і скільки йому років. Просто кожен бажає належати комусь. Це почуття важливе для відчуття впевненості та почуття власної гідності дитини. І якщо дитина бачить, що вона прийнята у своїй сім’ї і її цінують, вона відчуває, що її люблять інші й Бог.
Слово про слово