Олексій Погорєлов (ОП): У Йоана Павла ІІ запитали, як можна скоротити Євангеліє до однієї фрази. Він сказав: “Пізнаєте істину, і істина визволить вас”. Як можна скоротити вчення Йоана Павла ІІ до однієї фрази.
+Мар’ян Бучек: Любіть Бога і ближнього. Як будеш любити Бога, то будеш любити і ближнього. Тоді даш йому доступ до матеріальних благ, але що важливіше, до духовних, тоді буде вільним. І він про це навчав, але тепер цього не розуміють. Зараз людині намагаються прищепити те, що любить світ, і відвернути від Бога.
ОП: В США в тому числі католицькі ЗМІ звертаються до місцевого єпископату з вимогою припинити поширення культу папи внаслідок педофільських злочинів Теодора МакКаріка, оскільки саме Войтила призначив МакКаріка єпископом. Це тенденція дискредитації Святішого Отця?
+Мар’ян Бучек: Тепер тенденція є така, щоби відкинути Церкву, відкинути навчання Церкви і його частину – навчання Йоана Павла ІІ, бо папа чітко називав гріх гріхом. І як тільки папа дізнався про гріхи американських єпископів, то відразу це зупинив. Про це написано в рапорті МакКаріка. Український читач, який дізнається про цей скандал і рапорт з коментарів, але не читав повну версію англійською чи італійською, може в цьому заплутатися і піти за інтерпретацією коментатора.
Інша справа, що процедура призначення єпископа є складною і тривалою, і це не вибір лише папи. Він не може знати помісних священиків та клериків по всьому світу. Нунцій обманув папу, кілька єпископів написали, що немає жодних справ проти МакКаріка, а папа не є Святим Духом, щоби все знати.
І коли підозри з’явилися, то саме папа, а не хтось інший, зажадав перевірки, але тепер, коли минуло 20 років, починають звинувачувати папу. Вони просто хочуть відкинути його навчання.
ОП: А хто це “вони”?
+Мар’ян Бучек: Вороги Церкви. Папа навчав всіх: “Якщо не підете за навчанням Катехизму Церкви, Святого Письма, ви знищите один одного. І зараз ми це бачимо, наприклад, в просуванні абортів. Якщо навіть мати, але не тільки вона – батько, лікар, можуть вбити беззахисну дитину в лоні, то чого вартує життя? Є абортивна ментальність, але у вузькому сенсі за нею стоять абортивні, фармацевтичні та косметологічні компанії, які використовують так званий “абортивний матеріал”. Зараз пролайф-рухи чинять спротив цьому порядку денному, і вони мають підтримку – вчення папи Йоана Павла ІІ. А отже потрібно скинути папу та його вчення, щоби просувати свої бізнес-інтереси. І це лише один вузький вимір такого протистояння.
ОП: З огляду на жах абортів, давайте поговоримо про проаборціоніста католика Джо Байдена, якого привітали американські єпископи. Тільки двоє з них відмежувалися від привітань і заявили, що причащати Байдена вони забороняють. Привітав та благословив Байдена і папа Франциск. Як це оцінювати?
+Мар’ян Бучек: Коли беремо участь у Святій Месі, після молитви “Отче наш” священик читає: “Звільни нас від усякого сум’яття”. Це є найгірше, бо люди не знають, де є істина.
Хитрий Байден зателефонував папі, вони говорили про все: про бідних, довкілля, про мир. І не було такого, що Байден заявив чітко про свою католицьку позицію, але і папа не запитав про це чітко, так само, як не зробив цього американський єпископат. І ми вже не раз з цим стикаємося: “Яка різниця що каже цей місцевий єпископ, якщо папа в Римі каже інакше”. Якби папою був Йоан Павло ІІ чи Бенедикт XVI, то ми би почули чітке запитання щодо відповідності поглядів католика Джо Байдена католицькій науці. А папа Франциск цього не запитав.
І тепер люди знаходяться в сум’ятті. Так, є документи і виступи, в яких папа Франциск висловлює католицьке навчання щодо гріха абортів і цінності життя, але чому в цьому конкретному випадку він промовчав, не прояснив ситуації?
Мені особисто бракує чіткості і послідовності в публічних жестах папи Франциска.
ОП: За два дні взяв інтерв’ю у кількох наших єпископів про дражливі питання, як-то благословення папою Байдена, фільм Афінеєєвського “Франческо”, енцикліку Fratelli tutti. Єпископи всіляко намагаються уникнути прямої відповіді. Чому?
+Мар’ян Бучек: Як ми починали нашу розмову: “Пізнаєте правду, і правда визволить Вас”. Не можна брехати, не можна сприймати Євангеліє у форматі “і так, і ні”. Скаже, “і викину тебе з Моїх вуст”. Чому? Бо ти є літеплий: не гарячий і не холодний.
А люди питають конкретно: “Отче чи владико, так чи ні?”. А відповіді конкретної немає.
На жаль, ми маємо і священиків, і владик, які бояться сказати правду.
З цієї непевності виникає сум’яття, яке нищить совість. Така людина вийде з інтерв’ю чи проповіді з усвідомленням, що все можна. Чому? Бо пастир не сказав конкретно є гріх чи його немає, є вбивство чи його немає. Дійшли до того, щоби евтаназію називати гуманітарною допомогою.
ОП: Атака на Йоана Павла ІІ триває вже кілька років і розпочалася вона від реорганізації Інституту у справах життя. Справу життя розповсюдили на питання тварин і довкілля, а на цьому тлі розмитим стала цінність людського життя. Ініціатива походить від самого Ватикану. Кому це вигідно у Ватикані?
+Мар’ян Бучек: Я погоджуюся з тим, що є зовнішній тиск та інфільтрація в структури Церкви. Іноді вона є настільки потужною, що в тих чи інших рішеннях, наприклад, в царині екології є місце правам тварин, дерев, води і трави, але не залишається місця для Господа Бога, спасіння та навернення. Але коли прозвучить запитання: “А як щодо захисту людського життя?” То відповідь буде приблизно такою: “Почекайте, ми створимо нову дикастерію, в тій дикастерії спеціальний відділ, а у тому відділу буде відповідальна людина, вона і дасть вам досить компетентну відповідь”.
ОП: Атаки на Церкву є все частішими, агресивнішими та зухвалішими, а наша реакція залишається незмінною, ніби нічого не стається. Якою має бути реакція?
+Мар’ян Бучек: Ми маємо молитися за папу, щоби не робив чи не дозволяв робити подібних речей, як участь атеїста та колишнього кедебіста професора Баумана на зустрічі в Ассізі, Боффа та Сакса на форумі “Економіка Франциска” тощо.
Де тільки можливо треба кричати через мас-медіа. До великих медіа ми вже не маємо доступу. Але обов’язок кричати, де є гріх, залишається.
На противагу соціально-політичній думці папи Франциска, викладеній в енцикліці Fratelli tutti, великий теолог Бенедикт XVI набагато раніше показав якою є еклезіальна, Божа дорога братерства. І це дві зовсім різні дороги. Це як дві колії для потяга, які мали би бути паралельними, але розходяться в різні сторони. А тому це неодмінно призводить до катастрофи на залізниці. Так само і в церковному вченні.
Але сьогодні папа є, завтра його немає, а доктрина Католицької Церкви залишається незмінною.
Можливо у папи є недобрі радники, які говорять щось на кшталт: “Святіший Отець, сьогодні треба якось інакше”. Але як інакше? Як змінити Святе Письмо? Суперечливість публічних жестів можна порівняти до спроби поєднати протилежне – воду і вогонь. Якщо їх поєднати, буде пара – нічого не видно, а з іншої сторони, проходить мить і нічого не залишається, ані вогню, ані води.
