Через війну Україна опинилася в глибокій демографічній кризі. Причини такого стану очевидні – значна кількість громадян як військових, так і цивільних загинула через бойові дії, велике число українців виїхало за кордон, частина населення, включаючи дітей, примусово переміщена на територію країни-агресора, а також критично знизився рівень народжуваності.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
Перед жінками і в цілому сім’ями стоїть нелегке питання – чи варто народжувати дітей зараз, коли навколо цілковита невизначеність та спричинена війною економічна криза?
Такий демографічний показник, як коефіцієнт відтворюваності, в Україні “волає” до сімей про необхідність народження дітей, адже становить всього-навсього 0,7, тобто 100 жінок народжують 70 малюків.
Для української нації, яку наразі намагається знищити режим путіна, фізичне народження дітей стає нагальним питанням на ряду з духовними, економічними, соціальними передумовами заохочувати жінок до материнства як ключової складової інституту сім’ї.
Героїні трьох історій, які народили дітей за часи війни, вселяють впевненість, що народжувати варто саме зараз.
Невтішна статистика народжуваності
На початку 90-х років нас, українців, було 52 млн, про що з екранів телевізорів лунало до нас щодня. Вже на старті 21 століття нас поменшало, за даними останнього Всеукраїнського перепису населення (05 грудня 2001 року), до 48,5 млн.
Через 20 років українців стало 42 млн, а на серпень 2023 року Інститут демографії констатував цифру – 36,3 млн.осіб, у тому числі на підконтрольних українській владі територіях – 31,5 млн осіб.
“Нас не буде 40 мільйонів населення. Тим більше, не буде 52, як 1 січня 1992 року”, – прокоментувала демографічну ситуацію в Україні директор Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Птухи НАН України (далі – Інститут демографії) Елла Лібанова.
У 2023 році Україна зіткнулася з безпрецедентним зниженням народжуваності, досягнувши найнижчого показника серед країн ЄС.
В країнах Євросоюзу середній показник відтворюваності складає 1,59 народжень на одну жінку, тобто на 100 жінок приходиться 159 народжених дітей, тоді, як в Україні цей показник склав лише 0,7.
Для відтворення нації показник має бути не менше 2: на кожні 100 жінок – 200 народжуваностей. Показник відтворюваності 2 – це, скоріш, стан стабільності, більше двох – це відтворення, але менше двох означає загибель нації.
За даними Інституту демографії, народжуваність у країні різко знизилася після початку повномасштабного вторгнення росії.
Ще у 2022 році показник становив 0,9.
Найбільшого свого максимуму Україна досягла в 2012 році, коли коефіцієнт народжуваності склав 1,53.
На сьогодні Україна увійшла в топ-3 країн світу з найнижчою народжуваністю.
Як повідомило Міністерство соціальної політики України, 2023 рік став роком з найнижчим показником народжуваності за останні 300 років в країні.
За вказаний рік народилося 187 387 дітей, враховуючи можливість народження дітей за кордоном та на тимчасово окупованих територіях.
Краса і сміливість материнства
“Материнство – це привілей. Боже доручення, дуже велика місія!“
Юлія, 28 років, Давід, 1,3 роки
“Ні, не зараз”. Подумала Юля, відчуваючи, що в неї зароджується бажання народити другу дитину. Але як, коли розпочалася повномасштабна війна і попереду тільки невизначеність? Натомість вже в березні 2022 року для неї все змінилося.
“А що ти думаєш про другу дитинку?”, – запитав Юлю чоловік. Вона здивувалася, але точно знала – Ілюша просто так би не запитував, якби не прийняв певні рішення.
Юлія зізналася чоловікові, що вже декілька місяців розмірковувала над цією ж темою і відчувала, що Бог схиляє її серце стати мамою вдруге: “Тільки Я, каже Бог, маю плани і наміри, які на добро вам, що дати вам майбутнє та надію (Єр.29:11). Я повторювала цей текст з Біблії і розуміла, що якщо Бог дає дитину, то в Нього є план і для неї, і для нашої сім’ї. Думка про те, що в Бога є для нас майбутнє і надія тримала мене всю вагітність”.
Юліна вагітність на останніх місяцях проходила під час обстрілів енергетичної інфраструктури Києва, коли киянам пророчили блекаут. Оточуючі радили Юлі виїхати за кордон, коли почалися перебої зі світлом і теплом, щоб не народжувати у підвалі в січні.
В сум’ятті почуттів, бентежності і власних сліз перед Богом, до Юлі прийшла думка, як привела її до тями: “Хто тобі сказав, що буде блекаут?”
Весь час вона повторювала: у Бога є майбутнє і надія! Її спокій і внутрішня впевненість вражали навіть її саму:
“Я не можу це ніяк пояснити, але в мене просто була внутрішня впевненість, що все буде добре, і Бог дасть дитині життя. Я бачила ціль – народити дитинку, зберегти дитинку і дати дитинці життя”.
Пологи Юлі відбулися не в підвалі, а зима виявилася того року теплою.
“Материнство – це посвячення. В цьому слові, напевно, є все: час, ресурс, вкладання в дитину, віддача. Але при цьому важливий і баланс. А дитина – це основний пазлик в загальній картині сім’ї”.
Оля, 29 років, мама Тихомира, 5 місяців
“Привіт, тату!”. Оля повідомила чоловіка про вагітність, зробивши заставку на ноутбуці і поклавши перед батьком дитини свій позитивний тест якраз напередодні першої річниці весілля.
“Години дві ми лежали, плакали, цілувалися, обіймалися, не могли повірити, що це справді вже відбулося так швидко і легко! Мені здається, в нас з’явився новий рівень стосунків, ця новина в один день змінила нас!”, – розповідає Оля.
До сьомого місяця вагітності щаслива мама щодня бігала до дзеркала – чи не з’явився животик, адже для нього вона обрала найгарніші речі?..
“Раптом, ніби в один день, в мене з’явився живіт вагітної жінки. Ми з ним розмовляли, чоловік постійно його цілував, ми жартували, що через пупок у нас зв’язок з малюком. Я милувалась собою під час вагітності. І встигла в повній мірі насолодитися своїм положенням”, – каже Оля.
“Материнство – це постійна робота над собою. Хочеш аби дитина була кращою, наслідувала корисні звички, не лаялася, була слухняною – будь прикладом, прагни кращої версії себе!”
Наталя, 24 роки, Лев, 1,2 роки
“Чи зможу я забезпечити класне і щасливе дитинство своїй малечі?” Наталя з чоловіком вважали себе занадто молодими, щоб в перший же рік після одруження народжувати дитину. Хотіли, як звичайно це буває в молодості, “стати на ноги”. А прихід повномасштабної війни в Україну Наталю змушував ще більше тривожитися: чи варто ставати мамою саме зараз?
Попри свої плани молода пара завагітніла у травні 2022 року. Але їх це не збентежило – вони точно знали – дитина від Бога, а значить, є надія, що все буде добре.
“Якщо виникав страх або переживання, що я щось не зможу або не впораюся, то молилася до Бога. Разом з чоловіком ми обговорювали усі хвилювання і шукали відповіді, вчилися опановувати свої емоції, багато читали і дивилися експертів – ми готувалися до приходу малюка”, – розповідає Наталя.
Низька народжуваність в Україні – чому?
Міністерство соціальної політики виділило декілька головних причин низької народжуваності.
Серед них ціннісні зміни, пов’язані зі зміщенням фокусу з кількості народжених дітей на якість їх утримання та виховання, а також прагненням до самореалізації, зокрема, жінок поза сферою материнства.
Наступна причина – економічна криза.
Офіційні статистичні дані показують, що рівень бідності в Україні збільшився після початку війни. Це пов’язано з втратою робочих місць, інфляцією і погіршенням економічної ситуації. Багато громадян України опинилися на межі бідності або навіть нижче цієї межі.
Згідно зі звітом Світового банку, рівень бідності в Україні протягом 2022 року зріс із 5,5% до 24,2%. Таким чином, кожен четвертий українець опинився за межею бідності. Загальна кількість таких людей становить 7,1 млн осіб.
Аналізуючи криву графіку, можна зробити висновок – саме війна і у 2014, і тим більше в 2022 році стала причиною підвищення рівня бідності в Україні.
Ще один чинник – труднощі, пов’язані з поєднанням оплачуваної роботи, навчання із народженням і вихованням дітей. Адже не завжди жінкам забезпечують належні умови праці, зокрема гнучкий робочий графік, не всі можуть собі дозволити мати якісні послуги по догляду за дітьми.
Війна з її масштабами руйнування, обстрілами цивільного населення та інфраструктури значно зменшили можливості відвідування дітьми закладів освіти. Це ще одна причина, чому жінки бояться народжувати.
Також погіршення здоров’я людей дітородного віку через війну, в тому числі, репродуктивного, внаслідок поранень і травм, відсутності належного лікування, стресів, депресивних настроїв, страх за своє життя та життя дітей і рідних.
Зменшує народжуваність також фактор розʼєднання сімей внаслідок мобілізації чоловіків і жінок до ЗСУ, масового виїзду жінок за кордон.
Більшість з описаних причин діють сукупно і зумовлюють для українських сімей необхідність відкладати народження дитини до кращих часів.
Демограф з Інституту демографії професор Ірина Курило вважає, що є чинники, які діють в бік збільшення народжуваності попри складні обставини.
За її словами, люди середнього класу і вище, тоюто цілком забезпечені, могли планувати дитину ще до війни, але відкладали через якісь причини. Зараз частина таких сімей зрозуміла, що сприятливого часу може і не бути. Тому вони зважуються саме під час війни народжувати дитини, особливо якщо вона перша.
Пані Ірина розповіла і про іншу стратегію – створення банку кріоконсервації біоматеріалу військовослужбовців ЗСУ. Його можна використати, щоб дружина військового мала можливість народити дитину, якщо з чоловіком станеться непоправне.
Також експерт зауважила ще одну стратегію можливості підвищити народжуваність. Якщо вагітність під час війни була втрачена, що трапляється під впливом стресу, то люди намагаються майже одразу народити знову.
Коли немовлятко народилося…
“Вже вдома біля ліжечка синочка я неймовірно тішилася. Дивлячись на немовлятко, я не могла збагнути, наскільки великий Бог, що Він так створює людину в утробі матері і дає жінці можливість подарувати життя новій людині! Будучи ще вагітною, я постійно замислювалася і говорила: “Боже, який Ти неймовірний! Як Ти так вмієш, величний Творець, що ціле життя твориш в мені! В мене було таке відчуття, ніби я торкаюся небес. Наскільки дітки пахнуть, наскільки вони ніжні, крихітні! Тримаєш згорток в руках і розумієш, що для цієї крихітки зараз ти – весь світ, і тобі хочеться зберегти його і турбуватися про нього”, – ділиться Юля.
В пологовому будинку, коли лікарі поклали новонароджене маля на груди, для Олі ніби весь світ зупинився:
“Був тільки він, такий гарненький, пахучий і такий беззахисний. І неважливим стало, наскільки мені було боляче”.
З появою дитини життя у подружжя стало яскравішим, радіснішим, вони відчули себе щасливішими, не дивлячись на війну:
“Наша любов стала більш зрілою, поглибилися почуття одне до одного, з дитиною прийшла повнота, – ділиться Оля. – Кожного ранку на мене дивляться очіська, бачу посмішку до вух!… Яка б я втомлена не була, я не можу не посміхнутися малюку навзаєм, він чекає, і я не маю права бути слабкою або не в настрої”.
Після народження сина Лева новоспечена мама Наталя була дуже щасливою:
“Памʼятаю, як згадала усі 9 місяців, подивилася на сина і подумала “Воно того було варте!”. Я добу не спала, а лежала над сином і милувалася ним і думала: як жінка може виносити і народити таке чудо! В моєму житті зʼявилася маленька людина, яка тепер завжди поруч зі мною і завжди дарує мені посмішку”.
Стратегія від Мінсоцполітики
1 квітня Міністерство соціальної політики України запропонувало Стратегію демографічного розвитку України на період до 2040 року.
Мета Стратегії – забезпечення:
довгострокового відтворення населення України, зокрема, і в несприятливих умовах (війни, епідемії, бідність, економічні кризи, екологічні та техногенні катастрофи),
здатності людей адаптуватись до змін із збереженням та/або поліпшенням ключових соціально-демографічних характеристик.
Перша стратегічна ціль – це створити умови для підвищення народжуваності, підтримати сім’ї.
Фахівці вважають, що для відновлення чисельності населення показник відтворюваності має становити близько 2,2.
“Так” народженню дітей за часів війни
Здається, у Юлі є однозначна відповідь на питання: чи народжувати чи ні під час війни. І відповідь ця беззаперечне “так”:
“Нове життя дасть самій жінці нове життя. Дивимося на свого Давидика і розуміємо, що він така неймовірна втіха для нас! Таке наше неймовірне сонечко! Він так нас тішить і так нас радує! Він дає нам завжди стимул до життя й наснаги. Ну, таке немовлятко! Коли я дивлюся, як він зростає, вчиться чомусь новому, підкорює перші вершини, починає ходити, розуміти щось, говорити перші слова, діяти послідовно, то думаю про те: як ми могли не погодитися його народити! Це була б наша найбільша помилка в житті!”.
“Що б я радила – зважити всі ризики, пов’язані з війною, порадитися з мамами з більшим досвідом материнства, і зробити вже остаточне рішення щодо планування та виховання дитини. Вважаю, що саме батьки, а не няні або вихователі в дитсадочках, мають опікуватися дитиною і прикласти всі зусилля для того, щоб зробити її щасливою навіть під час війни”, – підсумовує Оля.
Пройшовши виклики перших двох років війни: масовані обстріли столиці України, де живе подружжя, перебої в енергетичній системі через атаки ворога, стресові стани, Наталя все одно впевнена, що народжувати дітей і під час війни варто:
“Бо діти – це щастя. Діти – це наше майбутнє. Ми можемо зараз закласти в них найкращі цінності, любов до Батьківщини, міцний характер – щоб через 20 років побачити сильну і незламну націю”.
Автор: Ганна Зеленьова
Слово про слово
