Нижче публікуємо свідчення одного воїна, яке надихає продовжувати молитися та не занепадати духом.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
“Якось я зателефонував мамі одного з моїх побратимів – пані Лілії, і під час розмови вона попросила дати список людей із моєї мінометної батареї, яка стояла на позиції. Вона сказала мені увімкнути 90 псалом – будемо ми слухати чи не будемо, навіть просто щоб він звучав. І сказала, що теж буде за нас молитися.
Тієї страшної ночі я ніколи не забуду. Міномет – в мотлох, позиція – в мотлох. Ми горіли, ми диміли, газовий балон залетів до мене в яму. Все навколо горіло, я вже думав, що якісь запальниці запускають по нас. Товстенні дерева зрізалися в нас над головою. Але я і 5 моїх побратимів, за яких молилися, залишилися живими. На мені єдине, що було, – це невелика подряпина. За нас молилися, і для мене це було чудо.”, – ділить воєнний.
Він вважає, що пані Лілія та її друзі просто вимолили його та побратимів у Бога. Він переконаний, що для них з побратимами є певний шлях, ціль і вони мають йти далі та вірити в Бога.
Військовий розповідає, що як йшов на війну, то мав атеїстичні погляди, але у зоні бойових дій його серце та розум змінилися. І це не через страх! А через дивовижні речі, які робить віра. Він побачив справжні чудеса від звичайних молитов і тепер вірить, що Бог любить його та береже.
