Зазвичай на сторінках, що пропагують гендер та ЛГБТ+, можна прочитати про факти переслідування геїв та лесбіянок та про «мучеників за рівні права та можливості», які стали жертвами нетолерантного суспільства. Проте чомусь ніде не згадують про християн, які віддали своє життя, бо не хотіли піддатися гомосексуальній культурі. А такі теж були….
Святі мученики з Уганди
Одним з найбільш яскравих прикладів християнської поведінки щодо гомосексуалізму є мученики з Уганди – Карл Лванга (Karl Lwanga) та його 13 товаришів, які були спалені за наказом короля Мванги 3 червня 1886 року. Напередодні 29 жовтня 1885 р. від руки того ж тирана загинув і англіканський єпископ і місіонер Джеймс Ханнінгтон (James Hannington), тому їхній спомин має екуменічний характер і відзначається як Католицькою, так Англіканською і Лютеранською Церквами. Канонізовані св. Папою Павлом VI у групі 22 мучеників в 1964 році, вони вважаються покровителями африканської молоді. Хоча своє життя вони віддали за те, що не хотіли відректися від своєї католицької віри, серед вагомих причин їхньої страти була відмова від сексуальних актів з королем Мгванги ІІ Бугандського (1868-1903), який навіть мав свій окремий чоловічий гарем з юнаків та хлопчиків. Згідно з африканською традицією монарх був центром влади і кожне його бажання ( тому числі і у сексуальній сфері) було законом. Тому христяинсство з його мораллю та засудженням сексуальних збочень було скалкою у його оці.
Свв. Джозеф Мукаса Балікудембе та Карл Лгванга (останній був відповідальний за придворних пажів) були королівськими придворними і неодноразово рятували своїх підопічних від домагань їхнього правителя, адже це суперечило християнській вірі та правді Євангелія. Тому й помста короля була особливо жорстокою на щодо християн.
Перед смертю вони могли ще себе урятувати і здійснити гомосексуальний акт, проте воліли краще померти, аніж згрішити. Частина була посічена мачетами ще по дорозі на місце страти, але більшість були спалені в Урочистість Господнього Вознесіння. Загалом того дня за Христа віддало життя 22 особи: окрім двадцятип’ятирічного Карла Лванги, дев’ятнадцять пажів-юнаків (2 мали лише 12 років) та два тюремних охоронці, які навернулися, споглядаючи за приреченими.
Невипадково 3 червня Конгрегація Доктрини Віри під керівництвом ще тоді кардинала Й. Ратцінгера видала документ «Уваги щодо легалізації зв’язків між гомосексуальними особами». Тому не треба дивуватися, що в Уганді гомосексуальні відносини караються штрафом або позбавленням волі до 14 років, адже цей народ навряд чи зможе забути криваві правління та сексуальні забаганки короля Мгванги.
Слуга Божа Марія Стахович
У 2010 році в Спрінфілді (Штат Іллінойс) розпочався початковий дієцезіальний етап процесу беатифікації 51 річної матері чотирьох дітей Марії Стахович (Mary Stachowich), яку 13 листопада 2002 р. вбив її 19-річний колега Ніколас Гуттієрес. За словами адвоката причиною вбивства було питання, поставлене Стахович: «Чому він (Гуттієрес) спить з чоловіками?». За його словами він спочатку її побив, зарізав, згодом задушив політиленовим пакетом, а потім тягнув її мертве та покалічене тіло по своїй квартирі, над похоронним бюро, де вони разом працювали. Знайшли її лише після трьох днів пошуків у підвальному приміщені, хоча весь час вбивця перебував поряд та навіть молився про її порятунок. У своїх показах Ніколас Гуттієрес стверджував, що М. Стахович нагадувала його матір: «У неї була ця насмішка, яка нагадувала мені про мою матір, коли вона мене била… я не бачив нічого, окрім червоного». За вбивство він був засуджений до довічного ув’язнення.
Місцевий єпископ Томас Папроцький, відомий своєю активною протидією пропаганді гендерної та ЛГБТ ідеології сказав: «Я знаю Мері Стахович особисто, а не з Інтернету. Тому що вона була моїм секретарем у приході, де я служив, до того як мене призначили єпископом». У молитві до беатифікації, яку він затвердив, Мері Стахович було названо, «чистою душею і відданою чистоті» у надії, що одного дня Церква проголосить її святою. Попри скандальний випадок та вбивства на підґрунті ненависті до християн та жінок, американські медіа воліли не писати про цей випадок, а жодна ЛГБТ-група не осудила злочин. Адже це руйнує пануючий стереотип про гея-жертву та гетеросексуала-кривдника.
Мученики Макавейські.
У нашому народі досить шанованими є сім макавейський мучеників та їхня відважна мати, які віддали своє життя за те, що не хотіли їсти заборонену Законом свинину та відріктися від єдиного та істинного Бога. І хоча на перший погляд тут все ясно, серед елементів елліністичної культури, яку насильно насаджував цар Антіох Епіфан, були також гомосексуальні практики. В уривку з другої Книги Маккавейської (2 Мак. 4, 12-19) вказано, що юнаків наказано зводити «під грецький капелюх» ( hypo petason). На думку Л. Гокана, це звучало: “завів під грецький капелю”х, тобто запровадив до борделю ( 2 Мак. 4, 12). Не дивно, що св. Ієронім переклав цей уривок як «in lupanaribus pomre». В розбещуванні молоді грецькому царю допомагав первосвященик Ясон, який обманом та корупцією отримав свою посаду (2 Мак. 4, 9-10). За свій кошт він збудував гімназію чи efebion, куди запрошував юнаків з найкращих єврейських родин для фізичних вправ (2 Мак. 4, 12). Хоча ця споруда передусім призначена для спорту, але також була середовищем, що активно сприяло гомосексуалізму та ефеболії (сексу з дозрілими, але неповнолітніми юнаками). Центральною частиною гімназії була прямокутна палестра. Як пише Кароль Реісберг (Carol Reisberg) у своїй книжці «Сексуальні звичаї стародавніх греків»: «Палестра, де тренувалися як хлопці, так і дорослі чоловіки, сприяла педарастії. Присутність такої кількості оголених молодиків, що вправлялися, провокувала до нав’язування з ними інтимних знайомств, полегшувала фізична близькість, давала нагоду до обміну поглядів, слів…». Цьому навіть не противилися юдейські священики, які «вже не дбали більше про службу коло жертовника, занехаявши храм і занедбавши жертви» (2 Мак. 4, 14) охоче йшли за сигналом, що символізував початок ігор у палестрі (2 Мак. 4, 14).
Це вже не згадуючи про поширені тоді гулянки, які, зазвичай, закінчувалися масовими оргіями, де стать об’єкту сама в собі не становила моральної проблеми. Хлопці і жінки дуже часто трактувалися, перш за все, як об’єкти пожадання. Адже вся елліністична культура, починаючи від мистецтва і завершуючи міфологією та релігією, була наповнена еротикою та сексом. Недарма, один з ідеологів неомарксизму та Франкфуртської школи Г. Маркузе, вбачав саме у античній Греції та Риму зразок для майбутньої сексуальної революції та нової моральності тіла, яка б виходила поза юдеохристиянські взірці життя. Тому хоча приводом для страти братів Макавейських була заборонена свинина, проте на кону було набагато більше, адже переступ одного пункту Закону вів до порушення і наступних.
PS: Наведені вище особи – це лише показові приклади героїчного протистояння християн ЛГБТ ідеології, яка навіть проникла всередину Церкви, прибравши образ біблійної істоти, «що мала два роги, подібні до ягнячим та говорила, як дракон» (Од. 13, 11). І хоча поки що криваві випадки переслідувань християн з боку гендерних ідеологій є поодинокими, тисячі інших послідовників Христа нині зазнають пригнічення та дискримінації з огляду на свою вірність вченню Церкви у сфері сексуальності та моралі.
