Японія з наднизьким рівнем народжуваності в поєднанні з надвисоким стандартом та тривалістю життя є важливим орієнтиром для демографічних та економічних розрахунків для всього світу, вікном у майбутнє.
Не церковники, а економісти вживають термін “смерть сім’ї” і прогнозують ледь не катастрофу для економіки країни у зв’язку з цим. Вони стверджують, що оскільки підвалини для демографічної кризи закладалися протягом років і навіть десятиліть – від другої світової війни, то гіпотетичний вихід з цієї кризи також буде тривалим і болісним, а наслідки кризи неможливо передбачити.
Стаття в Businessinsider починається з опису робочого дня молодої пари. Чоловік о 1.30 ночі повертається додому з роботи. Така ситуація не є виключенням із правил, радше різновидом норми в умовах неймовірно довгого робочого дня.
Розпорядок фактично унеможливлює спілкування подружжя, вони поставлені в умови фізичного виживання, стану постійної втоми та пригнічення. А отже навіщо подружжя,? – ставить запитання автор статті.
Японія вступила в порочне коло низької народжуваності та низьких витрат, що призвело до втрати ВВП на трильйони та зменшення чисельності населення на 1 мільйон людей – всього за останні п’ять років. Якщо ситуація не зрушиться з місця, експерти прогнозують серйозний економічний спад і розрив тканини соціального життя.
Мері Брінтон, соціолог з Гарварду, розповідає Business Insider, що ситуація буде погіршуватися і називає її ” смертю для сім’ї”.
Економісти говорять про “демографічну бомбу уповільненої дії”. У цих країнах падіння витрат призводить до скорочення економіки, а це в свою чергу провокує меншу народжуваність, що знову скорочує економіку. Коло замикається і ситуація погіршується.
“Старіння населення означатиме вищі витрати для уряду, дефіцит пенсійних фондів та фондів соціального забезпечення, нестачу людей, які повинні піклуватися про людей похилого віку, повільне економічне зростання та дефіцит молодих робітників”, – говорить Брінтон.
Демографічні бомби уповільненої дії важко знешкодити, оскільки вони формуються роками, іноді десятиліттями. У японському випадку історія починається відразу після Другої світової війни.
На початку 1950-х років прем’єр-міністр Шигеру Йосіда поставив головним пріоритетом відновлення економіки Японії. Він заручився підтримкою великих корпорацій, щоб запропонувати своїм працівникам безпеку роботи на все життя, вимагаючи лояльність взамін. Пакт спрацював. Зараз економіка Японії є третьою за величиною у світі, і це значною мірою завдяки зусиллям Йошиди 65 років тому.
Але в цьому економічному зростанні був явний мінус. На початку 1950-х років показники народжуваності коливались у здорових рамках – 2,75 дітей на одну жінку, свідчать дані ООН. До 1960 року, коли підприємства потребували все більшої кількості робочих рук, рівень народжуваності впав до 2,08. Японія опустилася до критичного порогу, відомого як “народжуваність заміщення”.
“У ті часи кількість жінок, які навчаються в університетах, перевищила 40%”, – говорить економіст Токійського університету Хіросі Йошида. Але в міру того, як до роботи поза домом прийшло більше жінок, народжуваність почала стрімко падати. Сьогодні, більш ніж через 50 років, рівень народжуваності в Японії становить 1,41, а тривалий робочий час залишається нормою.
Політолог Єльського університету Френсіс Розенблат стверджує, що для жінки, яка зважилася вийти з робочої колії для народження дитини, значно ускладнюється пошук роботи після пологів. Соціологи називають це “покаранням для мами”.
Минулого року звіт UBS показав, що зміна ставлення до роботи та гендерних ролей може призвести до того, що ряд промислово розвинених країн, включаючи США, зіткнуться з подібними економічними труднощами. Як сьогодні виглядає Японія, приблизно через 20 років можуть виглядати інші промислово розвинені країни, вважає UBS.
Але, як Розенблат і Брінтон погоджуються, що у порівнянні з іншими країнами випадок Японії є надзвичайним, особливо, що стосується старіння. Протягом останніх шести років компанії підгузників переставали продавати дитячі підгузники в Японії, і багато в’язниць перетворюються на будинки престарілих, оскільки злочини найстарших людей становлять 20% усіх злочинів у країні. Поки ніхто не піклується про них, багато хто переступають закон, щоб просто повернутися до в’язниці. Вкрасти бутерброд може означати два роки тюрми, але це також означає два роки безкоштовного житла та харчування.
Йошида з Токійського університету каже, що найбільш критичним фактом є те, що смертність зараз значно нижча за народжуваність: люди похилого віку становлять 27% населення Японії. У США цей показник становить лише 15%. Експерти прогнозують, що коефіцієнт в Японії може зрости до 40% до 2050 року. З цим пов’язані і зростання витрат на соціальне забезпечення, які, як очікується, несе все молодше покоління.
А ознчає ще більше роботи, все менше часу на особисте життя.
Компанії вжили низку кроків, щоб збалансувати роботу та особисте життя.
Японське рекламне агентство Dentsu нещодавно почало примушувати людей робити принаймні п’ять вихідних раз на півроку. Це рішення послідувало за самогубством 24-річного працівника в 2015 році та низкою самогубств, пов’язаних з роботою в Японії. Явище відоме як “кароші”, або смерть від перевтоми. Компанія вимикає світло щовечора о 10, як стимул для людей повернутися додому.
Попри всю статистичну приреченість і похмурість, багато людей все ще впевнені в тому, що можливе щасливе, збалансоване життя.
Дослідження 2016 року, проведене японською дослідницькою фірмою, показало, що, хоча майже 70% неодружених японських чоловіків та 60% незаміжніх японських жінок не були у стосунках, більшість людей все ще кажуть, що хочуть одружитися.
