Уже кілька років поспіль безліч організацій по всьому світу беруть участь у дивному змаганні: хто краще продемонструє свою лояльність до впливової нині ЛГБТ-ідеології. Причому йдеться не тільки про приватні компанії, але й про національні уряди.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
Наприклад, у червні 2023 року великий прайд-прапор був вивішений на фасаді Білого дому у Вашингтоні.
Від початку у вибір символіки ЛГБТ була закладена суперечність. Будучи підкреслено антихристиянським рухом, вони привласнили сакральний для всіх християн знак, що знаменував очищення світу потопом від грішників, подібних до сучасних ЛГБТ. «І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам’ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі» (Буття 9:1–17). Варто зауважити, що класичне зображення райдуги містить сім кольорів, тоді як згаданий прапор на початку позбувся одного кольору з ідеологічних міркувань.
Однак оригінальний шестиколор, який і сам був далеко не шедевром, вже кілька років як вийшов із моди. Приблизно в 2018 році ідеологи вирішили, що чинна кольорова гама не відповідає вимогам залученості всіх «пригноблених» груп. З того часу прайд-прапор набув нових барв, ставши прикладом максимального несмаку з точки зору дизайну. Але хто буде перейматися такими дрібницями на тлі потреби залучити всі кола новітнього пролетаріату?
Нещодавно до «райдужного» прапора з лівого боку був доданий трикутник, в якому коричневий і чорний колір представляє відповідні раси, світлі синій та рожевий – транссексуалів, білий – інтерсексуалів. Навіщо ліві ідеологи так чинять, навіть усвідомлюючи бридкість багатокольорового зображення? Тому що їхня фундаментальна філософія заснована на принципі expressio unius est exclusio alterius (згадка про одну річ є виключенням іншої). Тобто «страхи, страждання і гноблення» тих, про кого не згадали на прапорі, з їхньої точки зору автоматично применшуються в очах широкої публіки.
Якщо раніше рух ЛГБТ виступав за так звані «права» у сфері сексуальності, то нині коло активізму суттєво розширилося. У США лютий став місяцем «чорної історії», і тепер паралельно з гей-парадами обов’язково організовуються марші BLM (Black Lives Matter). Калейдоскопічність досягла такого рівня, що іноді складно розібратися, кого саме намагаються «захистити». З огляду на новий формат, прайд-прапор сигналізує про сексуальні, расові, а також «гендерні» проблеми. Це означає, що окрема особа не може підтримувати щось одне: суворо заборонено, наприклад, виступати за права гомосексуалістів, при тому не підтримуючи трансгендерів. Універсальність підходу вимагає включення всіх, кого б туди не додавали. Чи не занадто багато для одного прямокутника?
Тенденція не має жодних обмежень. У лівих колах постійно лунають істерики про те, що певні «пригноблені» групи залишаються забутими. Що без постійних згадок про кожний стиль життя чи відтінок шкіри (не кажучи вже про 50+ гендерів) ці люди залишаться покинутими напризволяще. ЛГБТ-ідеологам доведеться добре поламати голову, щоб або розробити певну ієрархію, або до нескінченності й повного абсурду розширювати представництво кольорів.
Лівим активістам не позаздриш. Прайд-прапор вдало символізує нестабільність їхньої ідеології, що змінюється за найменшої примхи прогресивної спільноти. Вони постійно створюють нові правила, які дедалі більше суперечать загальній системі їхніх поглядів. Це – виснажливі перегони за звання найбільш «інклюзивного» та «емпатичного», що роблять учасників дедалі більш жадібними до влади і впливу. І програш у цих перегонах означатиме зневагу з боку вчорашніх союзників.
