Всі говорять про розкол: у католицькій церкві в Німеччині група священиків вирішила організувати демонстраційну кампанію благословення одностатевих пар. Кілька єпископів прямо оголосили про безкарність усіх священиків, які порушують вчення Церкви. Керівництво Єпископату дистанціювалося від “політичного” виміру акції, але не від самої ідеї.
Протягом багатьох років у Католицькій Церкві принаймні в декількох європейських країнах регулярно практикували благословення гомосексуальних союзів. Це стосується не лише Німеччини, а й Австрії, Швейцарії, Бельгії та Нідерландів. У цих країнах є священики, які безпосередньо, навіть у світській пресі, оголошують, що благословляють кожного, хто просить про це. Їхні єпископи зовсім не борються з цим явищем, а навіть підтримуют.
Іноді навіть офіційно – наприклад, у 2018 році, коли єпархіальна газета в Лінці, Австрія, запросила всіх до церкви, щоб благословити закоханих з нагоди Дня закоханих, незалежно від того, з ким вони живуть. Тоді, як і в незліченних подібних ситуаціях, реакція Церкви не послідувала.
Конгрегація нагадує вчення Церкви
У середині березня Конгрегація доктрини віри видала документ, в якому згадується повна неможливість благословення гомосексуальних союзів та пар, які розлучились. Важливо те, що документ не накладає такої заборони – він лише нагадує те, що завжди знали в католицькій церкві, і що було чітко сформульовано в багатьох документах тієї самої Конгрегації, наприклад, з періоду кардинала Йозефа Ратцінгера.
Конгрегація висловилася зараз, оскільки питання гомосексуалізму стояло в центрі німецького синодального шляху. Єпископи та миряни, які беруть участь в синодальному шляху, досить відкрито висловлюють схвалення благословення одностатевих пар в Німеччині. На їхню думку, вчення Церкви застаріло, оскільки воно ґрунтується на буквальному тлумаченні Писання.
Під час правління кардинала Рейнхарда Маркса, ситуація також була критичною, однак після того, як єпископ Георг Батцінг став президентом Єпископату на початку 2020 року, справи набрали рішуче нову, агресивну динаміку, і німецькі єпископи почали висувати питання церковного визнання гомосексуалізму, як майже вирішеного в революційному дусі. Конгрегація доктрини віри, занепокоєна таким поворотом подій і, можливо, під тиском деяких єпископів чи кардиналів з інших католицьких країн, вирішила втрутитися.
Гомосексуальні священики та їхня роль в акції 10 травня
Два німецькі священики були настільки обурені Ватиканом, що вирішили протестувати проти вчення Церкви. Наприкінці березня вони оголосили, що 10 травня вони будуть благословляти всі пари у своїх парафіях у відповідь на документ Конгрегації. Отець Бернд Менкебюшер з архієпархії Падерборн публічно говорить про свою гомосексуальність. Він став ініціатором акції. Кілька десятків парафій та громад по всій країні долучились до ініціативи протягом наступних тижнів. За кілька днів до 10 травня було близько 70. Акція отримала значне схвалення в соціальних мережах. Однак, коли великі католицькі англомовні ЗМІ про це заговорили, стало дуже гаряче.
Єпископ Батцінг натискає гальмо
28 квітня Батцінг опублікував заяву, в якій заявив, що “такі публічні акції, заплановані на 10 травня, не є корисним сигналом і шляхом, який може вести далі”. «Благословення мають своє богословське та пастирське значення. Вони не мають бути інструментом церковно-політичних демонстрацій або акцій протесту», – додав він. У той же час голова Єпископату запевнив, що гомосексуальні пари “мають своє місце в Церкві”, їх “вітає” Церква і що Церква зобов’язана “по-пастирськи їх супроводжувати”. Він також заявив, що в Церкві в Німеччині та в інших регіонах “ведеться дискусія” щодо “подальшого розвитку церковної сексуальної моралі”, в центрі якої знаходиться Синодальний шлях. Іншими словами, єпископ Батцінг дистанціювався від провокаційної форми ініціативи 10 травня, але не від її змісту.
Зрештою, він не міг цього зробити, бо сам він багато разів висловлювався за запровадження офіційних благословень для одностатевих союзів.
“Традиція” непокори
Ініціатори акції 10 травня, мабуть, були трохи здивовані масштабами негативних реакцій. Наприклад, о. Ганс-Вернер Тонн з Ессенської єпархії, один із співорганізаторів акції благословення, не приховував певного здивування ситуацією:
“Нам у парафії у Ваттеншед-Гентропі ясно, що церемонія благословення одностатевих пар є частиною традиції, яку ми практикуємо вже давно. […] Наш старий єпископ одного разу сказав нам у контексті розлучених, які перебувають у нових стосунках: Ми не можемо тут вводити жодних правил, ви, як священики, повинні знати, що робити, – сказав він в інтерв’ю порталу Katholisch.de. В даний час ординарієм Ессена є єпископ Франц-Йозеф Овербек. Він є одним з тих ієрархів, які оголосили про повну безкарність усіх священиків, які порушують заборону, оголошену Ватиканом. Подібних декларацій було більше: наприклад, у Німеччині єпископ Аахенський Гельмут Дізер, у Швейцарії єпископ Чурський Йозеф Боннемен оголосили про схвалення діяльності священиків.
Більшість німецькомовних ієрархів, однак, не говорять нічого з простої причини – загальновідомо, що вони роками не мали проблем з благословенням одностатевих пар.
“Непотрібна” реклама
З точки зору єпископа Батцінга здійнялася зайва колотнеча. Якби не вона, ніхто б не говорив про майбутній розкол. Синодальний шлях міг продовжувати формувати свій єретичний зміст майже в повному спокої, порушеному лише невеликою групою ієрархів з далекої України чи навіть з Казахстану. Однак зараз виникла проблема, і єретичність Церкви в Німеччині раптом була помічена навіть такими видатними діячами, як кардинал Камілло Руїні, президент італійського єпископату в 1991-2007 роках, який в інтерв’ю італійському порталу “Il Foglio” заявив, що “існує ризик розколу”. Зрештою, подібних голосів стає більше, і католицькі ЗМІ в усьому світі ставлять питання про майбутнє Церкви за річкою Одер. З точки зору революціонерів, це справді непотрібно; до цього часу без такого розголосу були досягнуті різні прогресивні доктринальні спотворення.
Хто є, а хто не в Церкві
Можливо, однак, ситуація піде на користь Католицькій Церкві? Зрештою, усіх священиків, які благословляють гомосексуальні союзи, відлучають від церкви, як і єпископів які знають про це, але нічого не роблять? Про це згадав в інтерв’ю консервативному веб-сайту Kath.net о. Доктор Геро Вайсхаупт, фахівець з канонічного права: “Непокора … порушує єдність з Папою Римським. […] Єпископ, який ігнорує та діє проти заборони папи благословляти одностатеві пари, накладає на себе відлучення, як санкцію; це означає, що єпископ відлучений від церкви саме в той момент, коли публічно зобов’язується благословляти гомосексуальний союз», – сказав він. Як додав каноніст, для того, щоб відлучення мало юридичну силу, про це має оголосити папа.
Де є розкол?
Кардинал Вальтер Брандмюллер свого часу сказав, що розкол розпочався давно. Коли? У 2019 році, коли розпочався Синодальний шлях? А може, роком раніше, коли єпископи прийняли деяких протестантів до Святого Причастя? А може, у 2017 році, коли розведені люди були прийняті до Святого Причастя? А можливо іще раніше, у 1968 році, коли єпископи Німеччини, Австрії та Швейцарії сказали однозначне “ні” папі Павлу VI і відкинули Humanae vitae?
Відваги!
Публікація документа від Конгрегації доктрини віри недостатня. Коли в суспільстві з’являється злочинець, поліції недостатньо надіслати повідомлення з нагадуванням про дотримання закону. Злочинця потрібно зловити і покарати. Те саме стосується Церкви. Єретиків слід назвати поіменно, викликати їх для пояснень, а якщо це не допомагає – оголошувати про їхнє виключення із громади Церкви.
