Нове дослідження показує, що протягом майже півстоліття одружені люди незмінно були більш схильні характеризувати себе як “дуже щасливі”, ніж неодружені, причому сімейний стан слугував найбільш значущим фактором, що визначає рівень щастя людини.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
У доповіді під назвою “Соціально-політична демографія щастя”, автором якої є Сем Пелтцман зі Школи бізнесу Бута Чиказького університету, досліджуються тенденції Загального соціального опитування, проведеного NORC при Чиказькому університеті за останні півстоліття. Загальне соціальне опитування, яке було започатковане у 1972 році й проводиться раз на два роки з 1990 року, запитує респондентів: “Як ви оцінюєте сьогоднішній день – чи вважаєте ви себе дуже щасливим, доволі щасливим чи не дуже щасливим?”.
Звіт Пельцмана, опублікований 21 липня, показує, що “сімейний стан є і був дуже важливим маркером щастя”. Він проаналізував відповіді на питання про щастя в усіх різних загальних соціальних опитуваннях, проведених з 1972 року, за винятком останнього дослідження, проведеного у 2020-21 роках.
Пельцман перерахував відповіді респондентів за шкалою від -100 до 100, де -100 – це відповіді, які вказують на те, що люди “не дуже щасливі”, 0 – відповіді тих, хто сказав, що вони “досить щасливі”, а 100 – заяви про те, що люди “дуже щасливі”. Згідно з інтерпретацією даних Пельцманом, одружені люди постійно набирали на 30 балів більше за шкалою щастя, ніж їхні неодружені колеги з плином часу.
“Жодна наступна категоризація населення не дасть такої великої різниці в рівні щастя серед такої кількості людей”, – написав він. Пельцман додав, що “низький рівень щастя характеризує всі типи неодружених”, маючи на увазі овдовілих, розлучених, розлучених і тих, хто ніколи не перебував у шлюбі респондентів.
На початку доповіді Пельцман відзначив існування “зсуву щастя”, коли середня частка населення США, яке вважає себе “дуже щасливим”, перевищує відсоток тих, хто характеризує себе як “не надто щасливих”, приблизно з різницею 70-30%. Розмірковуючи про відмінності в рівнях щастя між одруженими і неодруженими респондентами протягом багатьох років, Пельцман дійшов висновку, що “лавиноподібне зростання щастя відбувається виключно за рахунок одружених”.
Відзначаючи незначне “зниження загального рівня щастя з 2000 року”, Пельцман стверджує, що “зв’язок між цими тенденціями пов’язаний з нещодавнім занепадом шлюбів”. Зокрема, загальний рівень щастя в середньому становив 23,7 у роки до 2000 року, тоді як після 2000 року він знизився до 19,7. Він зазначив, що падіння частки населення, яке вважає себе “дуже щасливим”, узгоджується зі зниженням рівня шлюбності на 9,9 відсоткових пунктів після 2000 року порівняно з періодом до початку нового тисячоліття.
Аналіз умовних відмінностей за ці роки, а саме “відмінностей [у рівні щастя] всередині певних груп при незмінності інших відмінностей”, ілюструє, наскільки різниця в рівнях щастя на основі сімейного стану перевищує відмінності в рівні щастя, виміряні між групами, класифікованими на основі інших демографічних чинників. У той час як одружені люди були в середньому на 23,82 пункти щасливішими за неодружених у 1972-2018 роках, білі люди були в середньому на 10,79 пунктів щасливішими за чорношкірих за той самий період часу.
Крім того, випускники коледжів були щасливішими за випускників середніх шкіл на 5,87 пунктів, жінки були щасливішими за чоловіків на 4,04 пункти, випускники середніх шкіл були на 3,12 пункти щасливішими за випускників середніх шкіл, американці старше 45 років були на 2,86 пункти щасливішими за своїх молодших колег, респонденти з “деякими коледжами” були на 1,87 пункти щасливішими за випускників коледжів, а ті, хто живе у великих містах, були на 2,87 пункти менш щасливими, ніж ті, хто живе в інших місцях.
Окрім сімейного стану, звіт Пельцмана також виявив зв’язок між політичною ідеологією людини та рівнем її щастя. У той час як Загальне соціальне дослідження просить респондентів оцінити себе за 7-бальною шкалою “ліві-праві”, Пельцман розподілив респондентів на категорії консерваторів, поміркованих і лібералів. “Консерватори приблизно на 9 пунктів щасливіші за лібералів і на 7 пунктів щасливіші за поміркованих”, – пояснив він.
Слово про слово
