Наступний уривок 25-го розділу Євангелії від Матея розповідає притчу про слуг та довірені їм таланти. Євангелист відразу зазначає, що чоловік-господар передав своє майно слугам, “кожному за його здібністю” (Мт 25, 15). З цього виразу можна зробити припущення, що пан добре знав своїх слуг. Він був свідомий того, хто скільки спроможен огорнути, щоб розпорядитися його грошима. Звернімо увагу, що господар нікого не оминає. Не дає всього лише тому, хто може найбільше. Ні, розділяє між усіма. А тому, хто найменш спроможен, також дає шанс проявити себе у найменшім.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
Грецьке слово динаміс, що в тексті перекладено як здібність, також можна перекласти як сила, спроможність, кріпкість, вміти, бути в стані, бути в силі. Пан знав, що той останній слуга в силі та в стані добре розпорядитися отим одним талантом. Він вірив у нього. Натомість, здається, слуга не вірив саму в себе. Він пішов і закопав гроші свого пана. Тут слід ще зазначати, що слуга не пустив ці гроші на свої забаганки, не розтринькав їх на власні потреби чи задовлення. Він зберіг їх та чесно первенув панові. Слуга не зробив нічого злого, але й нічого доброго теж не зробив.
Чому так сталося? Що завадило цьому чоловікові пустити гроші в обіг, заробити на них та ще й проявити себе. Здається, причина криється не у зовнішніх обставинах. Адже цей слуга жив у ті самі часи та десь у тій самій місцевості, що й двоє інших слуг, які успішно примножили маєток господаря. Якщо причина не була зовнішньою, то можливо вона була внутрішньою. Ця причина прихована у відповіді самого слуги: “Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: пожинаєш, де не сіяв, і визбируєш, де ти не розсипав. Тому, зо страху, я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він – маєш твоє” (Мт 25, 24). Цей слуга мав таке пізнання свого пана, яке наповнювало всю його свідомість страхом, і то таким, що просто блокував його дії, іншими словами робив його бездіяльним, неначе померлого. Там у землі, були закопані не гроші, там було закопане життя того чоловіка. Паралельний тест з Єванеглії від Луки додає ще одну деталь: “Ось твоя міна, що я тримав, заховану в хустинці” (Лк 19, 20). Ота хустинка, що грецькою звучить як сударіон, також означала кусень матерії, який зокрема використовували для обгортання голови померлих. Гроші, довірені цьому слузі, як і його голова: його думки, мислення спосіб бачення себе та свого пана, – були поховані, неначе мерці. Що призвело його до такого стану? Неправильне бачення та пізнання пана. Моє хибне пізнання Бога, що не відповідає Божому слову та Обʼявленню, закопує моє бачення Його та самої себе в землю, відбираючи у мене спроможність використовувати його найбільший талант – дар життя.
І знову наприкінці притчі бачимо ось цього слугу, викинутого в темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів. Він не ввійшов у радість свого пана, як двоє інших. Хтось знову опиняється поза… Як пʼять немудрих дів, що не ввійшли у весільний покій, коли надійшов молодий. Чи це вказує на жорстокість отого чоловіка-господаря? Чи радше показує правду про вибір самого слуги. Він сам себе відкинув, сам закопав свій талант і своє життя, тому врешті став у правді, виявив себе в тому місці, де так насправді був завжди – у темряві, поза присутністю свого пана.
Це слово заохочує мене сьогодні перевірити моє серце. Чи маю Божий погляд на своє життя, на себе й на Нього? Чи не закопую часом Його дар, тому що боюся жити, брати відповідальність, приймати рішення? Бог насправді вірить у кожну людину, незалежно від її здібностей, погляду інших людей та її бачення самої себе, тому і подарував кожному з нас цей неймовірно величний дар – жити. Що з ним зроблю залежить виключно від мене.
Автор: Ілона Соловей
