Папа Франциск взяв участь у подкасті о. Ґільєрмо Марко (на фото) – аргентинського священника, який десять років очолював прес-службу архідієцезії Буенос-Айреса, в часи кардинальського служіння Папи Берґольйо, пише Vatican News.
Двадцять дві хвилини цієї розмови, яка загалом тривала півтори години, 3 липня були опубліковані в одному з епізодів подкасту священника «Marcó tu semana, de la tele a las redes». Інтерв’ю було зосереджено на темах особистого життя Святішого Отця, його духовного виміру, вільного пересування містом, відповідальності за місію Наступника апостола Петра та самопочуття у старшому віці.
Серце, яке підтримує молитва
«Моє серце – це сховище, воно повне речей, які я зберігаю. Мені доводиться постійно розширювати його полиці. У цьому я наполовину колекціонер, в хорошому сенсі цього слова, я не хочу втрачати нічого доброго, що дарують мені люди. Люди тебе дуже радують, прикладами, словами, справами», – так розпочалося інтерв’ю, яке Папа Франциск дав аргентинському священнику Ґільєрмо Марко.
Перше питання стосувалося молитовного життя. Святіший Отець стверджує, що «молитва єпископа, кажучи євангельськими термінами, полягає в тому, щоб піклуватися про паству, а Папа є єпископом, тому він поводиться у такий спосіб, щоб просити, заступатися, дякувати за все добро, яке робиться», – зазначає наступник Апостола Петра. «Ви продовжуєте прокидатись рано-вранці, щоб помолитися?», – запитав його о. Ґільєрмо. На що Єпископ Риму відповів: «Так, бо якщо ти не помолишся вранці, ти більше не помолишся, тому що далі потрапляєш в м’ясорубку».
Вільне пересування вулицями – ностальгія за життям в Буенос-Айресі
Говорячи про служіння в аргентинській столиці, наступник апостола Петра пригадує, що йому бракує можливості вільно блукати вулицями. Святіший Отець відзначив, що у Буенос-Айресі ходив пішки або пересувався автобусом. За час свого понтифікату він також два рази спробував вільно пересуватися Римом. «Два рази я це робив тут, і вони мене на гарячому зловили, два рази взимку. О сьомій вечора, коли нічого не відбувається і вже темно… Коли я пішов в оптику, жінка з балкона вигукнула: “Папа!”, і все закінчилося. Також тоді, коли я пішов до магазину платівок, там нікого не було, я пішов поблагословити його, тому що це був магазин моїх друзів, які нещодавно його відремонтували і попросили мене прийти, мовляв: “Чи не завітав би ти до нас, що стільки допоміг?”. І тоді я пішов. Було темно… І на жаль тут же, біля зупинки таксі, був журналіст, який чекав друга, щоб взяти таксі», – пригадує Святіший Отець.
Відчуття відповідальності за свою місію
Інше питання стосувалося душевного стану Папи Франциска перед лицем відповідальності як Глави Католицької Церкви. Святіший Отець вказав на діяння Святого Духа у його житті. «Святий Дух дає багато плодів, але ніколи не говориться, що Він знеболює, а я іноді відчуваю себе знеболеним перед обличчям ситуацій, які можуть завдати великого болю, і перебуваючи в цій ситуації, я можу рухатися», – ділиться Папа Франциск.
Кризовий менеджмент і відчуття старшого віку
Інша тема інтерв’ю стосувалась кризового менеджменту. «Одна з речей, якої я тут навчився, полягає в тому, що ми не вміємо управляти кризами, а кризи – це те, що змушує нас зростати», – сказав Святіший Отець. Папа процитував засновників Європейського Союзу, які є прикладом людей, що знали як керувати кризами, і які виросли разом із кризами, вони «не перетворили їх на конфлікт». «Коли ви перетворюєте кризу на конфлікт, ви програли. Єдність є більшою ніж конфлікт, тобто конфлікт обмежує вас», – додає він.
Говорячи про останню тему циклу Папських катехиз про людей похилого віку, о. Ґільєрмо запитав як Папа собі радить з цим етапом свого життя. «У своєму віці я сміюся над собою і прямую далі», – відзначає Святіший Отець.
