Можливо, що незабаром наша земля отримає ще одного блаженного, який 80 років тому віддав своє життя за єдність і примирення між народами та різними християнськими Церквами. Про особу і життя Слуги Божого о. Станіслава Шульмінського у контексті напруженої ситуації на Сході України та напередодні Тижня Молитов про єдність християн нам розповів постулятор його беатифікаційного процесу о. Пшемислав Краковчик SAC.
Ким був слуга Божий о. Станіслав Шульмінський SAC і чому його постать є важливою для наших часів?
Не так легко відповісти на це питання у декількох реченнях. Безсумнівно він був винятковою особистістю, оскільки навіть після 80 років після його смерті надалі про нього говорять. Він народився в Україні і тут провів все своє дитинство та молодість. До одинадцяти років мешкав в Одесі (1894-1905), а наступні дванадцять у Кам’янці-Подільському (1905-1917). Коли у 1917 році припинилися бої І Світової війни, у яких також брав участь і молодий учень, Станіслав Шульмінський вирішує вступити до Духовної Семінарії у Житомирі. Там навчається тільки два роки, оскільки отримавши інформацію про наближення Червоної Армії, його єпископ ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії о. Пйотр Маньковський вирішує перевести всіх своїх чотирьох студентів до Тернова. У семінарії Тернова С. Шульмінський закінчує у 1923 р. філософсько-теологічні студії та у неділю 8 липня 1923 р. у м. Бучачі (сучасна Тернопільська область) отримує пресвітерські свячення. Між цими подіями, зокрема після Ризьського мирного договору 1921 р., його улюблене Поділля та Східна Україна були анексовані більшовиками. Він багаторазово просив дати йому можливість повернутися на батьківські землі, щоб могти під прикриттям служити серед католиків, як духовний отець. Священник багато терпів з приводу ситуації переслідування християн у безбожній більшовицькій системі. Виїзд був неможливий, але любов та турбота про співвітчизників залишилися у його серці. Вже у 1919 році він здійснив акт пожертвування себе за Поділля, Україну та навернення Росії. Цей акт відновлював до кінця свого життя, а помер у радянському таборі неподалік Ухти у Республіці Комі.
Переконаний, що Польща, Україна і решта країн колишнього Радянського Союзу можуть бути незалежними та суверенними державами між іншим також завдяки жертві власного життя о. Станіслава Шульмінського SAC. Слуга Божий вчить нас, як треба любити свою землю, як любити іншу людину, щоб на світі запанував мир та примирення. Сьогодні ми теж потребуємо цього примирення, особливо коли зростає напруження на східних кордонах України та Польщі. Шульмінський нас вчить, що важливішим від особистих планів і мрій є добро іншої людини. Можна перемогти зло, але тільки добротою та любов’ю.
Отець Станіслав ніколи не скаржився, не нарікав і не жалівся щодо власної долі. Все, що на нього приходило, приймав з любов’ю, як Божий дар. Багато молився і покутував, бо глибоко вірив, що цим шляхом можна дійти до примирення та єдності між нашими народами та християнськими конфесіями.
На якій стадії тепер знаходиться беатифікаційний процес о. Станіслава і чи можна говорити про його культ серед вірних?
Культ Слуги Божого о. Станіслава Шульмінського постійно живий, незважаючи на роки, які пройшли після його смерті. Люди моляться за його заступництвом і отримують благодаті. Це тисячі вислуханих молитов. Найчастіше просять отця Шульмінського про заступництво у справі миру та примирення. Цієї єдності нам постійно бракує і у наших родинах, і між нашими народами.
Якщо говорити про самий процес, то він перебуває на фінішній прямій. Ми заслухали всіх свідків. Маю надію, що до середини 2022 року нам вдасться закінчити процес на дієцезіальному рівні і передати справу до Ватикану.
У цьому році Ви здійснили паломництво по Україні у місцях, пов’язаних з життям о. Станіслава. Які міста вам вдалося відвідати і чи збереглися там якісь сліди перебування вашого співбрата?
Метою нашої подорожі був Кам’янець-Подільський, місто у якому о. Станіслав провів найбільше часу. Саме у Кам’янці він зростав, ходив до школи, складав іспити і брав участь у оборонних боях під час І Світової війни. Любив це місто і його жителів. Я вдячний Богу за дар відвідин місць, пов’язаних з нашим мучеником. Були також у Житомирі, у якому священик перебував протягом 2 років своїх навчань у семінарії. Теж завітали до Луцька, де один рік працював професором, модератором та директором бібліотеки у Вищій Духовній Семінарії. Були і в Бучачі – місці його священицьких рукоположень.
Одним з найважливіших місць, яке ми відвідали і яке залишаться надовго у моїй пам’яті буде Дубно, де віднайшли школу, у якій викладав його батько Олександр Шульмінський. Це підтверджують і збережені фотографії. Значну допомогу там ми отримали від працівників замкового музею у Дубно.
Зворушливим моментом було віднайдення могили Олександра Шульмінського у неіснуючому вже селі Олександрівка неподалік Дубно. Дякуючи підтримці польських харцерів ця могила була приведена у порядок. Дякую всім за величезну доброзичливість та допомогу. Україна завдяки цьому стала ближчою моєму серцю.
Не є таємницею, що в Україні є чимало мішаних родин католиків і православних, звідси виникають проблеми з релігійним вихованням і передачею католицької віри дітям. Щоб міг порадити о. Станіслав. Який сам зростав у такій родині і цей факт не вчинив його байдужим до християнства і католицької релігії, а навпаки зміцнив його прагнення відновлення єдності серед Христових учнів?
Коли його батько Олександр Шульмінський після смерті своєї дружини Хелени вдруге одружився на українській письменниці Олімпіаді Пащенко, Станіславу мав вже 25 років і був студентом у семінарії у Тернові. Тому Олімпіада не мала впливу на його виховання, але це не змінило факту, що Станіслав навчався толерантності та любові до іншої людини також через свій досвід мачухи православної віри та української національності. У цьому подружжі Олександра та Олімпіади народжується ще один син Юрій, який був католиком.
Станіслав розумів єдність дещо по іншому, ніж ми її розуміємо. Не йшлося йому, щоб одних навертати на віру інших, чи навпаки, але щоб йти в одному напрямку – до Христа. Те, яким чином хрестимося, або якою мовою молимося є другорядними речами. Найважливіше, щоби ми могли любити один одного та в іншій людині бачили свого брата чи сестру.
Беручи під увагу історію життя о. Станіслава, чи може він у майбутньому стати покровителем польсько-українського примирення та співпраці?
Звичайно. Мало хто так підходить на покровителя примирення між нашими, зраненими різними подіями ХХ століття, народами, як о. Станіслав Шульмінський. З родинного дому він взяв не лише повагу до жителів України, але і щиро любив цю землю та її мешканців. Мало того, у 1919 році він пожертвував своє життя за кохане Поділля, Україну та навернення Росії. Тим більш послідовно до кінця свого життя здійснював жертви та молитви у цьому намірі аж до пролиття власної крові. Віддав своє життя, щоби наші народи могли жити у вільних і суверенних державах, а християнська релігія могла мати свободу від тоталітарних репресій.
Де тепер спочиває тіло мученика і чи планується його ексгумація у майбутньому і перенесення останків до Польщі?
Тіло о. Станіслава залишилося у ГУЛАГу в Ухтау, у самому серці Росії. Не вдалося нам однозначно віднайти місце його поховання. Маємо свідчення, що він був похований в окремій могилі, але цього не підтверджують офіційні документи. Цю справу вже досліджувала російська прокуратура. Маю надію, що колись нам вдасться з абсолютною впевненістю визначити місце поховання, а далі перевести його реліквії до нашої батьківщини.
Які заходи вдалося організувати під час Року Шульмінського і які плани мають отці паллотини на майбутнє, пов’язані з його особою?
Рік Шульмінського проходив у Польщі від 27 листопада 2020 р. до 28 листопада 2021 р. і виражався у багатьох подіях. Зокрема, я багато проповідував у наших паллотинських парафіях у Польщі та Україні. Вийшло кількадесят статей у різних виданнях. Також видали книгу для молоді, що розповідає про життя о. Шульмінського та наукову публікацію. Фіналом цього року був науковий симпозіум, який відбувся у Вищій Духовній Семінарії у Олтажеві у 80-ту річницю смерті Слуги Божого. Пройшла вистава на польській та українській мовах, що демонструвала життя о. Станіслава.
Ми б хотіли, щоб Слуга Божий о. Станіслав Шульмінський був більш відомий не тільки у Польщі, але і також в Україні, яку так сильно любив. Маю надію, що о. Станіслав має ще багато чого зробити, тому заохочую до молитов за його заступництвом. Він є ефективним заступником у різних справах, але передусім у важких домашніх (родинних і подружніх) та суспільних відносинах.
