Війна показує нам сильних людей. Тих, які можуть перейти з Божою допомогою випробування і йти вперед. З таких прикладів — історія десантника Петра Ганзія.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
Петро Ганзій брав участь в АТО, згодом пішов у запас. Але з початком повномасштабного вторгнення повернувся до лав української армії. Воював на передовій заступником командира десантно-штурмової роти.
В одному з боїв Петро отримав важке поранення. Тоді ворог саме почав наступ у районі Святогірська. Кілька метрів від Петра було поранено бійця, і десантник підбіг до нього, щоб оцінити ситуацію. На жаль, цей вчинок закінчився для нього кульовим наскрізним пораненням. Куля зачепила хребет, тому ноги паралізувало відразу. За словами Петра, він спершу навіть був нервовий, що його поранено. Потім подумав, що вмирає. Але дивно: не відчув страху, а лише спокій. Таке відчуття пов’язане з тим, що Петро вірить у Бога та знає, що є Вічність з Ним. Усе ж воїн зміг контролювати дихання, тому зрозумів: буде жити.
Побратими оперативно доправили чоловіка до лікарні. Там він провів кілька днів у реанімації. Прогнози лікарів були невтішними. Але Петро вірив, що все буде добре й тримався позитиву. Ще одним промінчиком світла став приїзд дружини Софії. Вона була і є великою підтримкою для нього.
Хоча поранення могло спричинити плачевні результати, Петро був упевнений: ходитиме. Вірив і просив Бога про це. Пальці на ногах ворушились, тому це вже було надією. І дійсно: після 4 місяців чоловік став на ноги. На початку міг ступити лише п’ять кроків. А потім — кожного дня на один крок більше. Крізь біль, але з великим бажанням і силою волі. Так завдяки поступовому, але впевненому тренуванню боєць сьогодні вже може походити годинку. А недавно навіть злегка пробігся. Воїн активно займається з реабілітологом і завжди просить для себе понаднормове навантаження. Знає: від сьогоднішніх зусиль багато що залежить. Його цитата звучить як девіз: «Питання не в тому, що я можу робити, а в тому, що я хочу робити!» Повернення на фронт поки неможливе, тому Петро хоче бути корисним суспільству тут і в цих обставинах.
Такі історії свідчать про те, що Бог дає людині силу й допомагає досягати цілей. Навіть якщо вони здаються неймовірними для людей, для Господа немає неможливого. Віримо, що Бог допоможе стати на ноги ще не одному українському захиснику!
Слово про слово
