22-25 лютого 1986 року у столиці Філіппін, Манілі, відбувся великий переворот (який також називають мирною революцією та революцією розарію), що повалив багаторічну диктатуру президента Фердинанда Маркоса.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
У країні від 1966 року правив президент Фердинанд Маркос. Намагаючись зміцнити свою позицію, Маркос розпорядився в лютому 1986 року провести президентські вибори. Його опонентом стала вдова за застреленим опозиціонером Беніньйо Акіно – Корасон Акіно. В результаті фальсифікації виборів переможцем став Фердинанд Маркос. З огляду на зростаючу корупцію та все більший рівень порушення прав людини, дійшло до суспільних заворушень і страйків.
Після виборів міністр оборони Хуан Понсе Енріле, заступник керівника генерального штабу генерал Фідель Рамос та кілька сотень інших військових відкрито висловили непослух Маркосові і замкнулись у штаб-квартирі збройних сил (Camp Emilio Aguinaldo) на авеню Epifanio de Los Santos. Диктатор висловив 24-годинний ультиматум: безумовна капітуляція або смерть. У цій ситуації бунтівники зателефонували за порадою до кардинала Джеймі Сіна.
На столику кардинала задзвонив телефон. «Еміненціє, – сказав хтось тремтячим голосом в слухавку,- мусите нам допомогти. Якщо не допоможете, то через кілька годин нас вже не буде серед живих». Всі знали, що для того, щоб ліквідувати бунтівників, достатньо було кілька танків чи ескадрилью вертольотів.
Після молитви в каплиці кардинал через радіо «Veritas» звернувся до мешканців столиці з проханням зібратись під генштабом. Він теж попросив кілька згромаджень в Манілі про піст та молитву. Впродовж кількох годин після цього заклику на вулиці вийшло два мільйони осіб. Зібрані на вулиці молились на вервиці. Окрім того, відправили Літургію.
З усіх частин міста, з бідних і багатих районів ішли натовпи людей. За кілька годин на Алеї об’явлення святих стояло два мільйони осіб. Вони прийшли цілими родинами, з малими дітьми. А що найважливіше – вони прийшли з вервицями в руках і молитвою на устах. На вулиці відбувалось велике вервичкове богослужіння, безперестанку співали марійних пісень, а священники та єпископи відправляли літургії на численних вівтарях, приготовлених нашвидкуруч. Люди благали Пресвяту Матір про допомогу. Їм було страшно, навіть дуже. Вони знали, що озброєна «до зубів» армія Маркоса може зрівняти їх із землею.
Вислані на придушення демонстрації солдати відмовлялись виконувати накази та приєднувались до маніфестантів. Після прибуття підрозділів, які мали розігнати натовп з допомогою сльозогінного газу, змінився напрямок вітру. Демонстрація тривала чотири дні.
25 лютого 1986 року Акіно оголосила про переймання влади. Позбавлений підтримки армії, Маркос став перед обличчям поразки. Кардинал Джеймі Сін стримав ліві угрупування від вбивства диктатора і переконав президента США Рональда Рейґана надати притулок Маркосові. Корасон Акіно стала президентом, а Фердинанд Маркос оселився у США, де через три роки помер.
