Стан відносин між статями у сучасному українському суспільстві у багатьох аспектах є катастрофічним. Проте лівим цього замало: вони прагнуть спричинити ще більшу руїну і, борючись проти реліктів інституту сім’ї, готують шлях новітньому тоталітаризму.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
Однією з основних стратегій такої боротьби є нав’язування теми так званого «домашнього насильства» (ДН).
Під ДН маються на увазі не тільки реальні випадки системного фізичного насильства, які можуть вимагати втручання правоохоронних органів, а назагал будь-що, що може бути проінтерпретованим як насильство завдяки збоченій фантазії лівих. Приклади цього ми можемо бачити зараз, під час ініційованої грантожерами всеукраїнської кампанії «16 днів проти насильства».
Так, у місті Чернівці стартувала акція «РокадаБус». Її організатором є лівацький фонд «Рокада» під егідою однієї зі структур ООН та соросівського Міжнародного фонду «Відродження». Зміст акції полягає в тому, що в період з 10-ї по 14-ту годину містом курсує орендований комунальний тролейбус, у якому працюють спеціалісти-агітатори.
Можна подумати, що «борці з домашнім насильством» будуть «полювати» на жінок, які справді переживають серйозні сімейні негаразди. Проте сама ж реклама акції свідчить про інше.
У листівках, які з’явилися на вулицях Чернівців, йдеться про те, що варто бачити «насильство» в тому, що чоловіки намагаються піклуватися про своїх жінок і належно виконувати власні, чоловічі обов’язки. Зокрема, грантожери навчають чернівчанок, що потрібно бачити «економічне насильство» у фразі «Я ж сказав, що не хочу, щоб ти працювала! Ти маєш доглядати дітей і дім».
Така пропаганда може видатися смішною, адже сотні тисяч українок мріють почути фразу «Я ж сказав, що не хочу, щоб ти працювала!», проте не чують її або через об’єктивні економічні обставини (попри старання чоловіків), або через те, що чоловіки в принципі зрікаються власних обов’язків. Але насправді все серйозно. Подібна пропаганда може знайти своїх жертв. Водночас її вектор має сутнісне значення з точки зору лівих та тих тенденцій, які вони обслуговують.
У минулому столітті хоч у СРСР, хоч на Заході однією з основних цілей так званої емансипації жінок була їхня експлуатація на ринку праці. Зараз ситуація майже не змінилася. Наприклад, у США представники крупних компаній визнають, що підтримують аборти зокрема тому, що їхня заборона невигідна для бізнесу, адже ймовірність того, що жінка завагітніє, породжує проблеми з підбором кадрів (тим паче, завагітнівши і народивши дитину, жінка може зосередитися на сімейному житті). Другий важливий момент пов’язаний із загальною тоталітарною тенденцією руйнування сім’ї: жінка має «звільнитися» з-під опіки чоловіка, аби стати залежною від партії, держави чи тих же неурядових організацій.
Слід зауважити, що ліві сили також популяризують тему ДН проти чоловіків, і це також служить тоталітарним цілям. Проте поки що основною жертвою відповідної пропаганди стають жінки.
