Під час війни, традиційні ролі батьків в Україні переживають значні зміни. Завдячуючи зусиллям Фонду Народонаселення ООН в Україні – UNFPA Ukraine маємо результати важливого дослідження щодо стану взаємин чоловіків зі своїми дітьми у час повномасштабної війни в Україні.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
Опитування, проведене в травні цього року, відкриває нові грані батьківства, показуючи, як військовий конфлікт вплинув на сімейні зв’язки та взаємодію батьків і дітей.
Опитування датується травнем цього року, висвітлює результати 2020 та 2023. Утім тут використані різні методи, а у 2023 не вдалося дізнатися думку українців за кордоном або ж мешканців окупованих територій. Сама проблема й результати дослідження дуже багатогранні (до того ж у деяких питаннях недостатньо респондентів для надійного аналізу), тому всього не охопиш. Але варто звернути увагу на кілька важливих аспектів.
Батько поряд з дітьми
Статистика позитивна в тому, що 75% батьків проживають разом з дітьми. Тобто, теоретично така сім’я повноцінна. Але є ще 25%, з яких 15% не проживають з дітьми через війну, а ще 10% — через розлучення чи інші обставини. З початком повномасштабного вторгнення багато чоловіків подбали про те, щоб сім’ї були в безпеці за кордоном або у відносно спокійних регіонах країни. Звісно, згодом деякі знову об’єдналися і живуть разом, але багато родин досі роз’єднані відстанню. До того, чому батьки не живуть з дітьми через війну, можна доплюсувати службу чоловіків у ЗСУ або ж волонтерство.
На жаль, тема розлучення, дуже болюча в мирний час, стає ще більш актуальною у воєнний. Статистика Мін’юсту України невесела: цьогоріч уже зафіксовано понад 10 тисяч розлучень, що на третину більше, ніж торік. Найчастіше основною причиною подружжя називає війну. Тут справа не лише у випробуванні відстанню, а в тому, що до невирішених сімейних проблем доплюсувалася загальна важка атмосфера. Як наслідок — розлучення, психологічні травми батьків і дітей.
Найбільше від окремого життя з батьком страждають саме діти, адже обділені повноцінного спілкування з ним. Серед опитаних 61% батьків дистанційно спілкуються з дітьми щонайменше кілька разів на тиждень, 24% — раз на місяць або й рідше, наприклад, на свята. І як ложка дьогтю — 8%, котрі взагалі не спілкуються. Ще складніша ситуація зі зустрічами особисто.
Як свідчать результати опитування, у порівнянні з 2020 роком, тати більше допомагають мамам. При чому в родинах, де рівномірно розподілені обов’язки, і є маленькі діти, переважно працює батько. Тішить те, що збільшилась участь татів у догляді за малюками до 3 років: наприклад, 37% опитаних стверджують, що тато й мама купають дитину однаково часто, тоді як у 2020 таких було лише 11%. Також чоловіки стали більше допомагати жінкам загалом з дітьми: щоденний догляд, піклування про хворих дітей, супровід до школи, допомога в самореалізації, лікування, спілкування та ігри. Якщо взяти такий важливий чинник виховання, як спілкування з дітьми, обговорення актуальних тем, читання книг, то у 47% відповідей тато й мама роблять це однаково часто (у 2020 році було 21%). Також цікаво, що збільшився показник того, коли батько залишається вдома з хворою дитиною та водить дітей у садочок чи школу.
Час, сім’я і ще раз час
Попри позитив у тому, що батьки стали ближчими з дітьми, 63% визнають: цього часу їм недостатньо. Проте лише 18% думають щось змінювати, інші хочуть проводити більше часу, але не мають можливості. Основна причина такої статистики — чоловіки змушені багато працювати, щоб забезпечити сім’ю фінансово. Так само й ті жінки, котрі стали менше проводити часу з дітьми, пояснюють це високою зайнятістю. На це впливають сьогоднішні фінансові виклики: важка економічна ситуація та більша потреба у грошах для утримання сім’ї. Також, порівняно з 2020 роком, чоловіки переоцінили роль жінки у вихованні дітей: тільки 2% опитаних стверджують, що піклування про дітей — обов’язок лише жінки.
Загалом батьки за час повномасштабної війни стали більше проводити часу з дітьми. Це пов’язано з тим, що діти потребують емоційної підтримки, є питання їхньої безпеки, школи використовують дистанційний або змішаний формат навчання. Також дорослі могли втратити роботу або стали менше працювати. Але й тут цікавинка в тому, що 31% опитаних чоловіків визнають: їхній час з дітьми зменшився. Імовірно, це більш суб’єктивне твердження: насправді чоловіки більше приділяють часу дітям, але думають, що менше через збільшення потреби в цьому часі. Звісно, є й ті чоловіки, котрі служать у ЗСУ, тому не мають змоги проводити час з рідними.
У дослідженні є цікавий пункт про те, що діти потребують більше уваги під час війни. Дітям завжди важко зрозуміти суворі реалії, тому підтримка обох батьків та збільшення спільного часу — особливо цінне.
Випробування гуртують сім’ю
І це справді приємний факт, особливо після статистики розлучень. Серед опитаних 31% жінок стали суттєво ближчими з дітьми, і так само 25% чоловіків.
Відносна більшість опитаних пояснюють зближення з дітьми тим, що випробування зміцнили емоційні зв’язки. У Біблії ми не раз читаємо, що часи сум’яття й випробувань допомагали ставати сильнішими. За час війни українці зрозуміли, наскільки цінними є сім’я, дім, рідні й близькі люди. Ще однією причиною укріплення сім’ї є те, що батьки почали більше часу приділяти дітям, або ж дитина більше сумує через розділення з татом чи мамою. Знову ж таки ті, хто віддалився від дітей і сім’ї, пояснюють це розлукою, окремим проживанням.
Без сумніву дослідження можна далі розвивати, адже багато аспектів потребують більш детального вивчення. Проте радує, що батьки стають більш свідомими, а інститут сім’ї долає нові виклики. Надіємося, що позитивні тенденції будуть лише утверджуватися.
Слово про слово
