Самогубство – у трійці найчастіших причин загибелі дітей віком від 10 до 24 років і знаходиться на другому місці. На першому – нещасні випадки, на третьому – вбивства.
Що обов’язково мають знати дорослі, щоб вчасно розпізнати суїцидальні настрої та вберегти дитину від загибелі, розповідає rbc.ua із посиланням на You-Tube канал відомого доктора Комаровського.
Що таке самогубство
Євген Комаровський зазначає, що підліток, який вчиняє суїцид, особисто не винен ніколи. Імовірність того, що першопричина в ньому самому, дорівнює нулю. І винні в такій трагедії всі ті, хто знаходиться поряд – навколишнє середовище та дорослі.
“У переважній більшості випадків ситуація наступна: у підлітка виникає проблема (з точки зору дорослих вона може бути незначною або просто незрозумілою), що здається йому абсолютно нерозв’язною, і тут може бути все що завгодно – від нещасного кохання до сварки з друзями (дуже часто в основі, до речі, лежить не діагностований психічний розлад), але, що найважливіше, – це проблема, з якою нікуди йти”, – пояснює фахівець.
У підлітка є дві основні спільноти, з якими він спілкується, – це школа та сім’я. І якщо його проблему не допоможуть вирішити ні в школі, ні в сім’ї, то він бачить вихід у цій проблемі лише один – втікти від неї. Саме таким рішенням є суїцид.
Наявність додаткових спільнот, де дитина спілкується, окрім школи та сім’ї, – спорт, драмгурток, релігійна організація, значно зменшують ризик.
Чому підлітки роблять суїциди
Зараз суїцидів побільшало, бо образ сучасної родини зараз кардинально змінився й у дорослих все менше можливості та бажання спілкуватися з дітьми.
Технологічна революція настільки стрімка, що діти 8-10 років та їхні батьки розмовляють вже абсолютно різними мовами. Діти перестають розглядати батьків як тих, до кого можна звертатися по розв’язання проблем.
Доступ до позакласних груп зараз теж досить обмежений, оскільки безкоштовно ніхто нічого робити не хоче.
Крім того, на нас зараз серйозно вплинув фактор коронавірусу, і в 25% дорослих після хвороби з’явилися психічні розлади. І діти, і дорослі – у самоізоляції, позбавлені нормального спілкування. А діти при цьому ще й втрачають сенс життя, і їх ніхто не вчить комунікацій.
Навколо, особливо у ЗМІ, культ насильства. І саме слово “смерть” стає звичним явищем із погляду ЗМІ. І це дуже небезпечна тенденція – перекладати всю відповідальність за підліткові самогубства на соціальні мережі.
За словами Комаровського, чинник соцмереж існує, але виявляти свою негативну увагу вони можуть тоді, коли дитиною ніхто не цікавиться, на неї не звертають уваги.
Мало того, за статистикою МВС, було встановлено поодинокі випадки, де дітям говорили “піди та убий себе”. Тому лікар вважає, що соцмережі – це спроба дорослих зняти з себе відповідальність за самогубство.
І діти часто сприймають соціальні мережі як єдине місце, де їх готові вислухати. У всіх випадках, коли кіберполіція виявляла людей, які організовували “групи смерті”, це були самі підлітки, скривджені на весь світ.
Чинники суїциду
Лікар назвав головні чинники, які значно підвищують ризик самогубства підлітка. Це лише чинники ризику, а не обов’язкові умови.
Наявність одного або кількох зовсім не означає, що за ними настане самогубство. Це лише сигнал, щоб дорослі, які знаходяться поруч, були пильні.
Це:
- Попередні спроби суїциду;
- Депресія, синдром панічних розладів;
- Психічні захворювання (та сама шизофренія, коли людина може чути голоси);
- Вживання зараз або раніше будь-яких наркотиків або ліків, які впливають на психіку;
- Доступ до засобів самогубства (до тої ж вогнепальної зброї);
- Втрати родичів, друзів, домашніх тварин;
- Активні переживання у зв’язку з тим, що щось не виходить (багато в чому залежить від характеру);
- Скандальна, байдужа, важка, сумна родина;
- Знущання вдома та в школі;
- Кібербулінг;
- Травми (фізичні, сексуальні, емоційні);
- Сексуальна орієнтація (неадекватне реагування суспільства);
- Гострі фінансові проблеми у сім’ї. Треба сказати, що надлишок грошей – це також чинник ризику.
Що значно знижує ймовірність суїциду:
– Висока самооцінка у дитини.
– Позитивна оцінка оточуючих – хороша профілактика проблем.
– Зрозумілі та райдужні перспективи (коли дитина приблизно розуміє, що з нею буде далі, що у неї попереду довге та щасливе життя, коли дитина знає, що на вихідних вона поїде на рибалку або до бабусі на дачу).
– Наявність співрозмовників.
– У вашій родині (у колі проживання) є традиції доброзичливого спілкування з багатьма людьми.
– Будь-який досвід успіху (у навчанні, у хобі) – це круто та підвищує самооцінку.
Небезпечні ознаки поведінки у підлітка
Комаровський назвав ознаки у поведінці підлітка, які потребують підвищеної уваги дорослих.
– Зміна поведінки:
- Замкнутість;
- Агресія;
- Відмова відповідати на запитання;
- Відсутність реакції;
- Загальна тривожність;
- Численні страхи;
- Скарги на різноманітні болі без конкретної хвороби;
- Відсутність бажань;
- Проблеми з успішністю, увагою;
- Нові харчові уподобання, особливо прояв інтересу до того, від чого раніше категорично відмовлявся;
- Втрата інтересу до попереднім захопленням;
- Різка зміна інтересів (“були котики – стали гробики”);
- Численні самобичування;
- Будь-які самоушкодження.
– Порушення сну.
– Дитина підбиває підсумки:
- Роздає свої речі;
- Просить у всіх прощення.
– У житті дитини з’являється тема суїциду.
– Клінічні ознаки депресії.
“У більшості випадків у дітей, які намагаються або скоюють самогубство, є реальні психічні розлади. Як у дітей депресія проявляється? Все погано, нічого не подобається, навіщо я живу? Дитина майже завжди сумна, часто плаче”, – наголошує фахівець.
– Ризикована поведінка чи інтерес до неї. Спроби їсти та пити неїстівне. Підйом туди, звідки можна впасти.
– Алкоголь та наркотики, особливо якщо вони поєднуються з вищезгаданими факторами.
Що робити дорослим, якщо вони помітили суїцидальні настрої
Лікар Комаровський наголошує, що не можна провокувати, висміювати та загрожувати (“слабак, ти ніколи цього не зробиш” – точно зробить, якщо так із ним розмовляти).
Не варто обговорювати з дитиною способи самогубства, читати моралі, заохочувати думати про близьких.
Якщо дитина заговорить сама, не можна її перебивати, виявляти сарказм, применшувати ризики та намагатися хоч якось ігнорувати.
Також фахівець пояснив, що потрібно робити дорослим:
– Ставитися з повагою.
– Говорити мало, зрозуміло, доброзичливо, повільно.
– Якнайбільше запитувати й найголовніше – дати дитині те, що ви їй не давали довго: ви повинні її зацікавлено слухати і якомога рідше перебивати. Коли дитина говорить – це головне лікування.
– Цікавитися планами.
– Не залишайте одну.
Організовуйте зустрічі зі спеціалістами, перш за все, з психологами. Вітається, коли зустрічі зі спеціалістом відбуваються без присутності батьків. Дитині потрібна ще одна зацікавлена сторона. Якщо її нададуть батьки – це підвищить їхній авторитет.
– Заберіть усе потенційно небезпечне: мотузки, побутова хімія, зброя.
– Плануйте спільні вихідні, відпустку, канікули.
– Спільна їжа: збирайтеся разом за вечерею та обговорюйте всі справи.
Якщо ви знаходите 30-40 хвилин на день для спільного спілкування, то ваші шанси бути нормальною сім’єю, багато разів зростуть.
Джерело: rbc.ua
