Автор: Наталія Саранчук
Спілкування чи не найважливіша складова нашого життя. Щодня ми спілкуємось із нашими коханими, дітьми, батьками, колегами на роботі, із випадковими знайомими. Із кожним ми спілкуємось по-іншому, певними словами, формами, стилем. Ділимось інформацією, збагачуємо когось новими знаннями і отримуємо нові знання самі.
Часто буває так, що ми намагаємось щось донести до нашого партнера, а нас не розуміють чи розуміють не так. Причини можуть бути різними. Часто це є комунікативні бар’єри, тобто перешкоди, що виникають на шляху передачі чи отримання інформації. До них можна віднести: сором’язливість, неуважність, невміння висловити думку, невміння слухати співрозмовника, неприязнь та недовіру до нього. Для успішного спілкування, на думку психологів,
мають значення три чинники: надійність того, хто говорить; зрозумілість його повідомлень; зворотний зв’язок із метою з’ясування, наскільки правильно зрозуміли одне одного співрозмовники.
Тому для того, щоб відчути що нас зрозуміли і отримати задоволення від спілкування дуже важливим є слухання.
А чи справді ми чуємо те, що нам говорять? Наскільки слухаючи, ми насправді ЧУЄМО нашого співрозмовника? Чи вміємо ми слухати? Здавалось би, а що ж тут вміти – сидиш і мовчиш, поки співрозмовник викладає інформацію, і у кращому випадку, в перервах видаєш свою порцію інформації, а в гіршому – перебиваєш і говориш своє.
Та чи є слухання простим мовчанням? Насправді все доволі цікавіше.
Процес слухання більш складний, активний, під час якого встановлюються невидимі зв’язки між людьми, виникає взаєморозуміння, яке робить спілкування ефективним. Важливим моментом у спілкуванні є момент зворотнього зв’язку. Це момент, коли людина відчуває, що вона промовляє не у повітря, не сама до себе, а з живою людиною, що слухає її та розуміє. Коли людина активно слухає, найголовніше, що вона чує про що говорить співрозмовник, намагається зрозуміти емоції, ставлення, позицію.
Слухання – це активні дії, що пов’язані з бажанням почути і зрозуміти певну інформацію, а також виявити свою щиру зацікавленість в іншому.
Саме це сприяє виникненню глибоких та відвертих стосунків, довіри між людьми, що є особливо важливим у комунікації пари чи у сім’ї.
Активне слухання передбачає
- Щире зацікавлене ставлення до співрозмовника;
- Уточнюючі запитання;
- Відтворення почутого, напр. «Чи правильно я зрозуміла, що …?»
- Отримання відповіді на своє запитання («Так», «Ні», «Не зовсім, малось на увазі …»)
Дуже важливо під час слухання переносити фокус зі своїх думок, власних переживань, емоційного стану, на слова, відчуття, потреби партнера, без суджень, оцінок чи критики почутого.
Етапи активного слухання/дії слухача
- Словесна підтримка: контакт очей, «поза слухання», кивання, висловлення згоди: «Так-так», «угу», «Ага»
- Повторення думок співрозмовника (парафраз). Але дане повторення працюватиме лише у тому випадку, коли буде вказано, хто саме висловив цю думку, тобто «Ти вважаєш що…», «Тож ти кажеш, що…», «Значить, ти стверджуєш …», «Отже, твоя думка зводиться до…», «Ти мав на увазі…» іт.д.
- Формулювання змісту сказаного: тут потрібно позбутися власних емоцій, оцінок і просто коротко викласти суть, як її зрозумів слухач.
- Отримання згоди співрозмовника після переказу його думки: «Я правильно зрозумів?», «Це так?», «Я нічого не переплутала?» Можливо, потрібно буде ще раз перефразувати сказане, щоб зійтись на одній точці зору.
- Висловити своє ставлення до слів сказаного, а не до особи, котра сказала і підкреслити, що це ваша думка стосовно почутого. «Мені ця ідея подобається/не подобається», «Сказане зачепило мене і я відчув радість/зацікавлення/обурення/сумнів/злість…»
- Висловити власне судження по суті справи: «Я вважаю…», «Моя думка…» і т.д
Важливо подумати, якими способами ви могли би активно слухати співрозмовника, показуючи це за допомогою мови тіла, голосу, інтонації, підбадьорливих слів.
Для будь-якої людини важливо, щоб її зрозуміли, розділили почуття, переживання. Бо ж кажуть, що розділене горе вдвічі менше, а розділена радість удвічі більша. Головне тут – розуміння почуттів співрозмовника і співпереживання йому. Саме в цьому — секрет гарного слухання, яке дає іншій людині полегшення і, як це не дивно, відкриває нові шляхи для розуміння самого себе.
Під час слухання потрібно демонструвати зацікавленість і повагу до думки співрозмовника. Із цією метою використовують зоровий контакт, підбадьорювання, жести, міміку, доторки до плеча або руки партнера. Відсутність зацікавленості, невдоволення послаблюють довіру, чим знижують готовність до взаємодії. Можна слухати іншу людину, але в цей час перебувати подумки десь далеко або зосереджуватися лише на частині інформації, що найбільше цікавить,і це відчувається та залишає негативний післясмак по завершенню розмови.
Чудовою практикою активного слухання є практикування партнерських діалогів (дуже гарно, коли це є щоденною традицією). Такі діалоги можна проводити як одруженим парам (не залежно від досвіду стосунків), так і молодим парам, які тільки планують одружитись або зустрічаються.
Бо дуже часто в шаленому леті днів, навіть спілкуючись, нам не завжди вдається заглибитись у спілкуванні і піти далі, аніж традиційні: «як пройшов твій день?», «що робив/робила?», «що нового?». А такі діалоги дають можливість провести більш змістовне, якісне та глибоке спілкування, краще зрозуміти один одного, чути партнера, пізнати мрії і почуття партнера, зблизившись, як пара. Не варто намагатись змінити один одного чи маніпулювати.
Як проводити партнерський діалог?
Одне питання = одне обговорення. Бажано піднімати по одному питанню щодня. Попередньо відповідь на запитання ми записуємо окремо один від одного (не підглядаючи, можна окремо протягом дня), а при зустрічі – озвучуємо відповіді один одному (говорить кожен по черзі по 10 хв.)
Якщо Вам дозволяє час – Ви можете присвяти цілий вечір змістовному спілкуванню, завчасно домовившись про це і, створивши відповідну атмосферу. Піти на вечерю удвох або влаштуватись вдома при свічках за чашкою чаю чи кави. Важливо, щоб Ви нікуди не поспішали і не відволікались на телефон чи телевізор.
Коли кожна відповідь на питання діалогу є записана, то ви будете знати напевне, які саме почуття є у партнера. Не те, що ви двоє думаєте з цього приводу, але як ви обидва почуваєтесь. Почувши партнера – намагайся зрозуміти і прийняти його/її відповідь і почуття з любов’ю без осуду чи зневаги.
Можна собі скласти список питань на майбутнє, і намагатись щодня спілкуватись на обрану тему. До прикладу, теми можуть бути наступні:
- Описати одну подію, яка трапилась зі мною сьогодні і викликала у мене серйозні/стійкі/неочікувані почуття. Які мої почуття стосовно цієї події?
- Моя особиста ціль №1 на цей рік? Як я почуваюсь, коли ділюсь цим з тобою?
- Який найбільший виклик, з яким ми стикнулись у цьому році? Як я почуваюсь щодо цього?
- В яке місце, де ми ніколи не бували раніше разом, я б хотів/ла поїхати цього року? Як я почуваюся щодо моєї відповіді?
- Як я почуваюсь, коли ти даруєш мені подарунок чи робиш для мене сюрприз? Опиши любляче в детелях.
- Як я можу вдосконалити свої реакції, щоб краще слухати тебе? Як я почуваюсь щодо цього?
- Які нереалістичні очікування я маю щодо тебе? Як я почуваюсь, коли ділюсь цим з тобою?
Щоразу можна зачіпати все глибші питання, і цим самим розкривати для себе внутрішню красу всесвіту свого партнера, пізнавати одне одного і зміцнювати стосунки.
Це безперервний процес, бо ми постійно змінюємось. Пізнавати коханих у цих змінах є дуже захопливо та цікаво. Спілкуйтеся якісно, слухайте та чуйте одне одного, приймайте і любіть.
