Щоб жити по-Божому, треба сповідатися. Як це зробити, коли у вас у голові купа різних справ?
По-перше, треба усвідомити, чому це варто зробити. Під час сповіді Христос не тільки прощає гріхи, але й допомагає нам розпізнати, над чим слід працювати, і наділяє нас благодаттю, необхідною для того, щоб ця праця приносила результати. Деякі люди соромляться турбувати Бога і священника, коли не мають серйозних гріхів на сумлінні. Це помилка. Звісно, смертельні гріхи треба якнайшвидше визнати в сповідальниці, але не можна ігнорувати й легкі гріхи, бо вони нищать нас і віддаляють від Бога.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
Багато людей сповідаються під час недільної Меси. До церкви краще прийти заздалегідь, або в будній день, наприклад, після того, як відвели дітей до школи, або в суботу вранці (якщо у вашому храмі сповідають у цей час; якщо ж ні, то знайти той, де це роблять, ред.). Добре мати постійного сповідника. Свята Фаустина кілька років молилася, щоб знайти духовного наставника, але, мабуть, більшість із нас буде почута в цьому питанні раніше. Священнослужителі часто ходять до сповіді, і немає причин виключати мирян із цієї благодаті. Часта сповідь виправдана також психологічно — легше згадати все, що сталося, і скласти план виправлення. Здається, сповідатися менше одного разу на місяць – це вже надто рідко.
Важливою частиною Таїнства Покаяння є ретельний іспит сумління. Це теж молитва, тобто розмова з Богом. Найкраще робити такий самоаналіз щовечора, тоді підготовка до сповіді займатиме всього кілька хвилин. Багатьом людям допомагають щоденні записи.
Сповідь має принести конкретну, реальну постанову змінитися. Заяви типу: «я буду більше молитися» або «я не буду кричати на дітей» навряд чи допоможуть. У таких випадках вам потрібно спланувати конкретний час молитви (наприклад, «я поставлю будильник на 20 хвилин раніше, щоб помолитися») і подумати про те, що я буду робити наступного разу, коли моя дитина засмутить мене. Звісно, на все це треба знаходити час, але якщо регулярно приділяти час своїй совісті, то часто відкривається гріх, про який раніше і не думалося – марнування часу. Може виявитися, що якщо ми, наприклад, відмовимося від мильних опер (чи від занурення в соцмережі або в довгі порожні розмови, ред.), то знайдемо трохи часу та сил для кількох інших речей. Крім того, час може примножуватися, коли ми робимо те, що подобається Богу.
