Вперше термін «євгеніка» ввів у 1869 р. англійський психолог та антрополог, двоюрідний брат Чарльза Дарвіна, Френсіс Гальтон, який прагнув, щоб це вчення стало «частиною національної свідомості, як нова релігія». Сама ж назва перекладається з грецької як «благородний» і, на думку її засновника, мала б займатися «всіма впливами, які покращують вроджені якості раси; також з тими, які розвивають їх з максимальною перевагою».
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
Прихильники євгеніки представляли себе захисниками інтересів держави й нації, адже, на їхню думку, без очищення від елементів виродженої раси суспільство рухається до катастрофи. Ця наука дійсно стала новою релігійною догмою за часів Третього Рейху. А. Гітлер, перебуваючи у в’язниці, познайомився з працями американських євгеніків, зокрема очільника Зоологічного Товариства у Нью-Йорку Мадісона Гранта (1865–1937). Фюрер називав його книги «біблією сучасної євгеніки», у яких вчений зокрема заперечував право до життя. Він писав: «необґрунтована пошана до божественних прав і сентиментальна віра у святість життя стоять на перешкоді як знищенню новонароджених з вадами, так і стерилізації дорослих, що не становлять жодної цінності для суспільства. Права природи вимагають знищення непридатних, а людське життя тільки тоді має вартість, коли служить суспільству чи расі». До слова, це за його сприяння у 1906 році в Нью-Йоркському зоопарку відбулася вистава, де поряд з шимпанзе у клітці помістили пігмея Отто Бенге (Otto Benge) з регіону Конго з написом «відсутня ланка. На думку Мадісона Гранта, він у еволюційному ланцюгу був ближче до мавпи, ніж людини
Для справедливості варто зазначити, що існувала «позитивна» і «негативна» євгеніка. Якщо завданням першої було сприяти народженню людей з цінними для суспільства якостями (інтелект, фізичне та психічне здоров’я), то негативна займалася припиненням розмноження людей зі спадковими хворобами та небажаними наслідками: психічними розладами, розумово відсталими, фізичними вадами та недугами, залежними та з аномальною сексуальною поведінкою. До методів негативної євгеніки відносилися ізоляція, жорстке законодавство про шлюб, примусова стерилізація та аборти. Часто це було обумовлено небажанням держави витрачати зайві кошти на психіатричні установи чи соціальні проєкти у боротьбі з бідністю. Тут варто згадати про два напрямки тогочасної расової гігієни, яка для багатьох була майже синонімом євгеніки. В Італії, Іспанії, Бельгії під впливом католицької доктрини виникла так звана латинська расова гігієна, яка мала на меті привести на світ здорове потомство та покращити здоров’я дітей. Для цього утверджувалося особливе відношення до материнства, яке ставало об’єктом посиленої турботи медичних установ, дбали про людську гігієну, проводили генетичні дослідження хвороб. Прихильники вірили у силу просвіти, тому поширювалась інформація по грудне годування та правильну турботу за майбутніми мамами. На відмінну від цього, в англосаксонській Європі з’явилася нордична расова гігієна, яка базувалася на методах негативної євгеніки й стала у майбутньому теоретичною базою для злочинів нацизму.
Щоб створити расу чистих німців у Третьому Рейху була створена організація Lebensborn. У спеціально відведених будинках відібрані партнери мали зачати дитину, після чого чоловік повертався на фронт, а жінка перебувала під наглядом аж до народження. Далі немовля, яке називали «подарунок для фюрера», передавали для усиновлення в родини СС або залишали під опікою держави. Так на світ прийшло близько 6000 німців. Також в осередках Lebensborn перебували десятки тисяч дітей, примусово вивезених з окупованих територій, яких піддавали германізації та віддавали до німецьких родин. По суті, росія тепер повторює цей нацистський експеримент з українськими дітьми, викраденими з тимчасово окупованих територій.
Після закінчення війни стало відомо також про нелюдські експерименти у Аушвіці. 30 травня 1943 туди прибув Йосип Менгель («Ангел Смерті», як його називали ув’язнені), який мав проводити медичні дослідження з метою створення раси надлюдей. У дітей, які там були, брали величезну кількість крові та спинномозкової рідини, передавали кров однієї пари близнят іншій парі (Менгеля особливо цікавив феномен близнят), піддослідних спеціально заражали тифом і спостерігали за перебігом хвороби. У тому ж концтаборі діяв гінеколог Карл Крауберг, який проводив без жодної анестезії стерилізацію єврейських та циганських жінок.
Відразу після приходу Гітлера до влади у 1933 р. був ухвалений закон про примусову стерилізацію осіб (нім. Gesetz über die Verhütung erbkranken Nachwuchses), які мали психічні або генетичні хвороби, а навіть алкоголізм чи схильність до депресії. Це робили, щоб ці якості не могли передаватися наступним поколінням і тим самим становили загрозу для чистоти арійської раси. Таким чином до завершення війни було стерилізовано 400 000 людей. Нацисти казали, що «завдяки стерилізації народ стане сильнішим».
Крім того, у 1939 році у Німеччині та на окупованих територіях розпочалося масове знищення психічно відсталих людей під кодовою назвою «Акція Т4», яке тривало до закінчення війни. Німецька влада вважала їх «людськими істотами негідними життя» та економічно невигідним балансом для держави. У січні 1941 р. Йозеф Гебельс з цього приводу писав «40 тис. [евтаназій] вже здійснено, а 60 тис. треба ще зробити». Німецький уряд навіть вбачав позитивні аспекти у війні, адже вона пробуджує сили нації і народжуваність зростає до такого рівня, щоб покрити втрати на фронті.
Тому не дивно, що після II Світової війни у деяких наукових колах євгеніку асоціювали, як теоретичну основу нацистських злочинів расової гігієни, експериментів на людях чи цілеспрямованого знищення цілих народів у рамках реалізації расової теорії. Щоправда, Нюрнберзький процес не засудив офіційно цю науку, адже не помітив зв’язку між євгенічними теоріями, які ділили людей на тих, хто варті, і тих, що не варті життя, і злочинами проти людства Третього Рейху. Хоча у Хартії Європейського Союзу про основоположні права чітко прописано «заборону практики євгеніки, зокрема такої, що спрямована на селекцію людини», проте євгенічне мислення стало поступово домінувати у західному суспільстві.
Євгенічні експерименти після закінчення ІІ Світової війни продовжувалися у нетоталітарний чи нерасистський спосіб, навіть у деяких випадках із застуванням примусу. Наприклад, Скандинавські країни зупинили євгенічні програми стерилізації лише на початку 70-х років минулого століття. До 1965 р. стерилізація була умовою виписки з психіатричних лікарень у США. Одна з найбільш брутальних форм стерилізації була зафіксована у Північній Кароліні з 1933 по 1977 рр. Жертвами ставали підлітки з багатодітних незабезпечених сімей, хворі на епілепсію, представники расових меншин і тих, кого як майбутніх батьків просто вважали «неповноцінними». Примусово піддавалися стерилізації також ті, хто мав рівень інтелекту нижче 70 IQ. Бідним сім’ям за операцію виплачували по 200 долларів. Всього у Північній Кароліні було прооперовано 7600 осіб, а в цілих Штатах кількість жертв стерилізації нараховується близько 60 000. Видатний американський генетик кінця 1940-х рр. Курт Стерн з цього приводу писав: «Твердження, що репродуктивний відбір, спрямований проти найважчих фізичних і психічних вад, зменшить кількість людей з обмеженими можливостями протягом одного покоління тільки на кілька відсотків, не змінює того факту, що тисячі нещасних людських істот ніколи не народяться, а тих, яких помилували, будуть зазнавати невимовних страждань».
Інші проявом «благородного життя» є переривання вагітності. Сучасні прихильники євгеніки як Юліан Савулеску (Julian Savulescu) чи Джон Харіс (John Harris) вважають аборт «моральним обов’язком», якщо не дотримуються вимоги «досконалої дитини» (perfect baby).Тут не йдеться лише про хворих чи неповносправних дітей в пренатальний період, але також і здорових, якщо вони не відповідають вимогам досконалої дитини чи бажаним рисам (стать, зріст, рівень інтелекту, характер, темперамент і так далі) для їхніх батьків. На думку вчених, генетичні тести мали б визначати, який серед ембріонів, зачатих шляхом in Vitro, мав би найвищий рівень IQ, а всі інші мали б бути знищені. «Особа, яка має можливість мати найкращу дитину, морально зобов’язана мати найкращу дитину» – писав Ю. Савулеску. На його думку, у майбутньому батьки повинні визначати стандарти найкращого життя та добробуту (well-being) і відповідно до цього проєктувати найдосконаліших потомків. По суті, повторюється концепція нацистських вождів, що для ідеального суспільства та своєрідного раю на землі потрібно мати расу штучно створених надлюдей («Homo creator»).
Нині негативна євгеніка процвітає у медичних установах Західної Європи. Мова не лише про евтаназію хворих та літніх людей, але й недопущення народження тих, хто мають фізичні ускладнення. Наприклад, у випадку виявлення у немовляти ще перед народженням метаболічних хвороб, що призводять до порушення діяльності головного мозку, частка абортів у різних країнах складає від 98 до 100 %. Так само відбувається з іншими генетичними недугами (до прикладу Гантінгтона чи Тау-Сакса). Ісландія вже тепер може стати першою країною у світі, де не буде жодної людини з хворобою Дауна, адже закони країни дозволяють аборти після 16 тижня вагітності, якщо плід деформований або має збій у ДНК. Щороку в країні народжується по одній або дві дитини з цим синдромом і лише через помилку діагностики, яка не помітила хворобу. Хельга Сол Олафсдотір, яка займається консультуванням жінок, які думають зробити аборт, заявляє: «Ми не розглядаємо аборт як убивство. Ми завершили можливе життя, яка може мати великі ускладнення, запобігаючи стражданню дитини й родини. Я думаю, що це правильніший підхід, ніж той, який розглядає аборт як убивство. Життя не чорне і біле, воно сіре». Згідно з опитуванням проведених серед генетиків та спеціалістів з пренатального консультування, 13% у Великобританії, 50% у країнах Центральної Європи й 100% у Китаї та Індії погоджуються, що «важливою метою генетичного консультування є зменшення кількості шкідливих генів у популяції». У зв’язку з цим 20% вчених у сфері генетики з англомовних країн та Півночі Європи вважають, що з огляду на доступність пренатальних тестів, не відповідає суспільній нормі народжувати дітей, які мають генетичні відхилення. І хоча вибір народжувати дитину є вільним рішенням жінки, але фактично лікарі не займають неупереджене становище до цього. Офіційна позиція International Huntington Association полягає у тому, що можна відмовити у проведені тесту для жінки, яка не дає повної гарантії, що здійснить аборт у випадку виявлення позитивного тесту на генетичні хвороби у дитини. Представники компанії пояснюють це тим, що прагнуть уникнути можливого негативного налаштування батьків до дитини і як наслідок її стигматизації після народження.
Іншим проявом євгеніки у сучасному світі є експерименти з виведенням досконалої людської істоти. Мільйонер Роберт Кларк Грахам (Robert Clarke Graham) у 1980-1999 створив банк сперми у спеціальному бункері у Сан Дієго, де відібрав генетичний матеріал видатних спортсменів, лауреатів Нобелівської Премії чи осіб з високим IQ. Методом In Vitro було зачато та народилося 218 дітей, які мали б дати початок розумнішому та кращому поколінню людей. Ми маємо здобути контроль над еволюцією – зявляв він журналістам.
Під час одного анкетування на початку 2000-х 43% американців допускають можливість генетичної терапії з метою покращення фізичних рис дитини.
Ця реальність знаходиться у нас за вікном, адже цього року в Україні гучно обговорювали тему штучної утроби або іншими словами метод ектогенезу. 26 грудня 2022 р. у Верховній Раді Україні був зареєстрований законопроєкт №8306 народного депутата Олександра Дануци, який передбачає запровадити зміни до положень Сімейного та Цивільного кодексів, щоб дозволити розвиток людських ембріонів та виношування немовлят шляхом застосування методу ектогенезу, тобто за допомогою використання штучних маток поза межами людського тіла. Пропонувалося, щоб у законодавстві України відбулися наступні зміни: У Цивільному кодексі України Статтю 281 доповнити наступним чином: «Дозволяється розвиток ембріонів та виношування плодів людини із застосуванням методу ектогенезу (у штучному середовищі поза межами людського тіла) у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я». Статтю 123 Сімейного кодексу України доповнити таким змістом: «У разі народження дитини внаслідок застосування методу ектогенезу (у штучному середовищі поза межами людського тіла), батьками дитини є подружжя, яке дало згоду на застосування такого методу, за умови, що хоча б один з подружжя має генетичний зв’язок з дитиною». Підставою для нововведення став проєкт іранського вченого Гашем Аль-Гайлі, який працює у німецькій кампанії EctoLife. За допомогою процесу запліднення In Vitro у лабораторних умовах мали б бути створені «генетично чудові ембріони», які потім мали б бути поміщені у штучні утроби. За словами Аль-Гайлі, вирощені таким чином людські плоди будуть позбавлені будь-яких генетичних проблем, які можуть призвести до переривання вагітності. Ця методика «скринінгу вроджених дефектів» вже тепер є поширеною практикою серед більшості методів ЕКЗ. Батьки за допомогою інструмента редагування генів CRISPR-Cas 9 зможуть «генетично спроєктувати ембріон перед імплантацією його в штучну матку». Це дозволить «виправити будь-які успадковані генетичні захворювання, які є частиною сімейної історії, щоб дитина та її потомство жили здоровим, комфортним життям, вільним від генетичних захворювань». За словами розробників Ectolife, цей метод редагування геному вже тепер використовувався «для виправлення генетичної мутації в людських ембріонах, пов’язаної зі станом, відомим як гіпертрофічна кардіоміопатія, що спричиняє потовщення серцевого м’яза». У планах 75 добре обладнаних лабораторій, кожна з яких може вмістити до 400 штучних маток, можуть щороку вирощувати до 30 000 немовлят. Стежити за процесом розвитку плоду можна буде за допомогою спеціальної програми на смартфоні. За окрему платню буде надано окремий додаток, який дозволить вибрати список звукових композицій, який буде слухати дитина у штучній утробі. Батьки зможуть безпосередньо їй співати, щоб ознайомити немовля ще до народження зі своїм голосами. Крім того, у будь-який момент на бажання замовників можна перервати вирощення плоду та започатковувати новий процес.
Вже у 2017 групою дослідниками Дитячої Лікарні Філадельфії було вирощено вівцю в системі позаматкового життєзабезпечення. Протягом 28 днів чотиримісячний плід ягняти перебував в герметичних пакетах зі збагаченим фізіологічним розчином, де до пуповин плодів були приєднані апарати фільтрації та насичення крові киснем і поживними речовинами. Алан Флейк фетальний хірург з дитячої лікарні Філадельфії, який керував цим експериментом, написав: «У них був нормальний ріст. Нормальне дозрівання легенів. У них було нормальне дозрівання мозку. Вони мали нормальний розвиток усіма способами, які ми можемо виміряти. Ми намагалися розробити систему, яка якомога точніше імітує середовище утроби матері». Вчений сподівається, що за чотири-п’ять років зможе сам протестувати цей метод на недоношених людських немовлятах.
Ці наукові проєкти співзвучні з феміністичними ідеями, які борються за визволення жінок від «ярма материнства». У книзі «Like a Virgin» (2012) біолог Аараті Прасад припускає, що у майбутньому вагітність стане необов’язковою, а народження здебільшого відбуватиметься шляхом ектогенезу — дозрівання плоду в штучній утробі. На її думку, це було би кращим від природного народження. Не тому що метод є кращою альтернативою жінкам, а тому, що він є кращою альтернативою для них. На її думку, тепер вагітність, як і було раніше, становить ризик та навіть загрозу для життя, і проблема безпліддя зростає. Біоетик з Університету штату Оклахома Скотт Гелфанда припускає, що у майбутньому роботодавці зможуть вимагати від жінок використовувати штучну утробу, щоб уникнути декретної відпустки. Страхові компанії можуть пропонувати використання пристрою, щоб уникнути дорогих ускладнених вагітностей і пологів.
Пропозиція створення фізично ідеальних людей просто тьмяніє на фоні бажання деяких науковців і філософів під приводом боротьби за гендерну рівність ліквідувати біологічну стать. На думку деяких прихильників гендерної теорії, наступним етапом в еволюції Нomo sapiens буде постгендеризм. Оскільки існування великої кількості гендерних ідентичностей призводить до дискримінації та поділу на «вищі» та «нищі» гендери, то у майбутньому за допомогою наукових технологій можна буде створити новий тип пост-ґендерних людей.
Вперше це запропонувала канадська феміністка Суламіфі Файрстоун (Shulamith Firestone) у праці «Діалектика статі» ( англ. The Dialectic of Sex), що побачила світ у 1970 р.. Зокрема, пані Суламіфі пише: Кінцевою метою феміністської революції, на відміну першої хвилі феміністського руху, має стати усунення як чоловічих привілеїв, а й самого поділу на статті: генітальні різниці між людьми більше не матимуть культурного значення. (Повернення до вільної пансексуальності — «поліморфної перверсії» Фрейда, — ймовірно, прийде на зміну гетеро-, гомо- та бісексуальності.) Продовження роду, яке здійснюється однією статтю заради блага обох, буде замінено штучним розмноженням (принаймні як альтернативний варіант): обидві статі матимуть рівні можливості для народження дітей. Іншими словами, жоден з них не залежатиме від іншого; залежність дитини від матері (і навпаки) поступиться місцем значно менш тривалій залежності від невеликої групи людей. У іншому будь-яка різниця у фізичній силі в порівнянні з дорослими людьми компенсуватиметься культурою». Цю ідею у наступних десятиліттях розвинула соціалістка-феміністка Елісон Джаггер (Alison M. Jagger): «Слід пам’ятати, що остаточна трансформація людської природи, до якої прагнуть соціалістки-феміністки, виходить за межі ліберальної концепції психологічної андрогінності та передбачає можливість трансформації «фізичних» можливостей людини, деякі з яких досі вважалися біологічно властивими лише одній статі. Ця трансформація може навіть містити у собі здатність до запліднення, годування груддю і вагітності, і таким чином, наприклад, одна жінка зможе запліднити іншу, чоловіки й жінки, що не народжували, зможуть виробляти молоко і запліднену яйцеклітину можна буде пересадити в тіло жінки або навіть чоловіка». На думку постгендеристів, тільки емансипація жінок від материнства через створення штучної утроби і створення безстатевого суспільства стане вершиною гендерної та феміністичної революцій.
Всі ці ідеї несуть відбиток євгенічної ментальності через побудову досконалого суспільства шляхом створення ідеальних осіб та ліквідації всіх невідповідних до суспільних норм людських істот. Людина з неповторної особистості та Божого дару зводиться у звичайний біологічний матеріал, предмет праці, який можна вирощувати, використовувати, модифікувати, а у випадку хвороби, старості чи надмірної популяції необхідно утилізувати. Нацистська євгеніка та фізичне знищення небажаних людей нікуди не зникло. Ці не нелюдські ідеології змінили обличчя і тепер поруч з теорією Томаса Мальтуса про зменшення кількості населення, програми контролю народжуваності Маргарет Санглер, гендерною та постгендерною концепцією стали панівним трендом у філософських та наукових дослідженнях сучасної цивілізації.
Бучковський Олександр Володимирович, здобувач другого(магістерського) рівня вищої освіти Психилогія, Мукачівський Державний Університет.
