Звертаючись до 76-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, 21 вересня, в перший день її загальних дебатів високого рівня, генеральний секретар Антоніу Гутерреш емоційно заявив про небезпечне становище в світі. «Я тут, щоб подати сигнал тривоги. Світ повинен прокинутися. Ми на краю прірви – і рухаємося в неправильному напрямку. Ніколи наш світ не був настільки розділеним».
Серед цих криз, продовжував він, політичні потрясіння, недовіра та дезінформація, наступ на права людини і на науку, злидні, COVID-19 і зміна клімату. Він говорив також про необхідність подолати шість «великих розділень» – поділ з питань миру, поділ через клімат, поділ на багатих і бідних, поділ між статями, цифровий поділ і поділ між поколіннями. І вказуючи на повсюдну втрату віри «в ті цінності, які більше 75 років надихають роботу Об’єднаних Націй», генеральний секретар заявив: «як ніколи раніше, ключові цінності знаходяться під прицілом».
Про що він, на жаль, не став згадувати, – це про те, що саме засновники ООН визнавали основними і ключовими цінностями. Всі права, згадані в Загальній декларації прав людини, – це права індивідуальні. Єдиний виняток – це права, що належать до єдиної згаданої групи, яка передує державі і має право на державний захист: «Сім’я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства і держави».
Як говорить юрист з прав людини і суддя Манфред Новак, значення цього уривка неможливо зрозуміти неправильно: фраза «природний і основний осередок суспільства» мала на меті «підкреслити, що, незважаючи на різні традиції та громадські структури, стовпом всіх спільнот є сім’я», а фраза «має право на захист з боку суспільства і держави» була призначена «захистити сім’ю як основу всього соціального порядку».
Професор Річард Уілкінс додав, що «як відображено в точних і витончених термінах Загальної декларації, слово “природна” свідчить, що виживання суспільства залежить від позитивних результатів, що випливають з природного союзу чоловіка і жінки», роблячи сім’ю «колискою не тільки прав людини, а й суспільства, і самої цивілізації».
Тож не дивно, що посол Майкл Новак заявив: «Ролі батька і матері та роль дітей по відношенню до них – це абсолютно необхідний центр сили суспільства», а потім додав, що «протягом історії народи виживали, незважаючи на безліч нещасть – вторгнення, голод, землетруси, епідемії, занепад, – але жоден народ не міг пережити розпад сім’ї».
Проблеми поглиблюються через те, що сім’я дійсно знаходиться «під прицілом» своїх ворогів – в тому числі, як це не іронічно, і деяких представників самої ООН! Габріела Кубі описує це так:
«За кілька десятиліть ООН стала установою, яка використовує свою владу і ресурси для того, щоб змінити образ людства, проголошений у Загальній декларації прав людини, і замінити загальні моральні цінності релятивістськими постмодерністськими “цінностями”… Сьогодні ООН і його могутні дочірні організації борються за руйнування статевої ідентичності чоловіка та жінки і за знищення шлюбу і сім’ї»
Чи може це бути простим збігом, що найбільший в світі наступ на сім’ю відбувається зараз, в той самий час, коли ми відчуваємо, користуючись словами генерального секретаря, «найбільшу низку криз за все наше життя», яка ставить нас «на край прірви»?
Менше двадцяти років тому, на десятирічному ювілеї Міжнародного року сім’ї, генеральна асамблея почула, як представник США Уейд Хорн заявив: «Головний обов’язок держави – це поважати, захищати і оберігати сім’ю як установу». Забути цей обов’язок може виявитися для нас настільки ж згубним, наскільки забудькуватість виявилася згубною для древніх ізраїльтян, що вступали в Землю Обітовану: «Бережись, щоб ти не забув Господа, Бога твого, не дотримуючись заповідей Його», – попереджав Мойсей, бо – «якщо ти забудеш …, то врочисто свідчу вам сьогодні, що ви загинете».
