Ми тривалий час перебуваємо в інтернеті, навіть не підозрюючи, що він може стати наркотиком і зробити нас залежними від віртуального світу. Про те, як ця залежність може зруйнувати наше життя та як правильно користуватися Інтернетом поділився Станіслав з дванадцяти крокової програми Анонімних Залежних від Інтернету та Технологій (ITAA).
Розкажи, будь ласка, як ти потрапив до ITAA і для кого призначена ця програма?
Я потрапив до спільноти, коли у мене вже розвинулася залежність від інтернету та інтернет-сервінгу до такої міри, що міг тижнями підряд знаходитися в інтернет-запоях. Тобто повністю втратив контроль над собою. Так тривало десь три місяці перед тим, як потрапив до програми. Поки не усвідомив, що повністю не контролюю себе і сам не впораюся з цією проблемою. Тому почав шукати допомоги і потрапив на своє перше зібрання. Ця програма призначена для людей, у яких розвинулася залежність від інтернету чи різноманітних гаджетів. Інтернет залежностей, тобто втечі від реальності за допомогою інтернету, є досить багато, але основними є залежність від перегляду роликів з ютубу, залежність від відвідування новинних ресурсів, залежність від телефону тощо.
Чи для тебе не є тригером, що більшість нашої діяльності проходить онлайн?
Ні, це для мене не тригер. Треба розуміти, що ми у спільноті не ставимо собі за мету відмовитися від інтернету, купити кнопочний телефон, оселитися у лісі. Ми розуміємо, що тепер сучасній людині відмовитися від інтернету неможливо, та й цього не треба робити. Інтернет – це лише інструмент для взаємодії з цим світом. Дуже сильний, багатофункціональний засіб, що постійно розширюється. Просто на цей час людство не навчилося ним грамотно користуватися. Виходить, що інструмент з’явився, а розуміння, як правильно його застосовувати, ще ні. Мені подобається порівняння, що є, наприклад, звичайна ножівка по дереву, вона низької продуктивності й техніка безпеки у неї досить проста. А є бензопила: у неї висока продуктивність, але звичайно й техніка безпеки та інструкція для застосування у неї досить складна. Треба багато чого знати й дотримуватися, щоб ефективно працювати, щоб не завдати собі травми і не зіпсувати пристрій. Так само з інтернетом. Це найбільш ефективний інструмент для взаємодії з навколишнім світом, ніж будь-що з того, що раніше було винайдено людством. Він з’явився 20 років тому, і люди ще не встигли пристосуватися до таких величезних можливостей, тому й інструкцію для застосування не було вироблено. Вона лише створюється у наш час. Як наслідок, всі ці помилки, у тому числі й інтернет залежності. Завдання Анонімних Залежних від Інтернету та Технологій – не відмовлятися від інтернету, а повернути здоровий глузд та навчитися користуватися інтернетом, як інструментом для взаємодії з життям, а не як способом втечі від реальності, в ілюзії. Кожна дія в інтернеті має якимось чином бути пов’язаною з дією у реальному житті. Якщо ця умова не зберігається, то це вже відхід від дійсності та початок залежності. До цього відносяться прагнення отримати задоволення від інтернету, а також всі без винятку відеоігри й так далі. Якщо немає усвідомленості, коли людина не знає, що хоче, а що не хоче, то інтернет стає смертельним ворогом. Якщо цього не буде, то вона буде приреченою на залежність.
Як можна визначити, що людина залежна від інтернету чи електронних пристроїв?
Визначити досить легко. Якщо людина не здатна контролювати час свого перебування в інтернеті й замість запланованих справ просто зливається у цифровому просторі, втрачаючи над цим контроль, то у неї є залежність. У нас складені для ідентифікації цього 20 питань, і кожен, відповівши на них, може визначити для себе чи є у нього ознаки залежності від інтернету чи ні.
З якого віку, виходячи з власного досвіду, ти б дав своїй дитині телефон чи доступ до інтернету?
Доступ можна давати з достатньо раннього віку. Тільки треба розуміти, що для дитини він має бути сильно обмеженим. Краще дитині купувати не телефон, а годинники, які мають функції дзвінка, геотрекери, щоби знати її місцеперебування та функції відправлення повідомлення. Тобто такий обмежений функціонал, який би дозволяв використовувати всі переваги інтернету, а з іншого – буде оберігати дитину від непотрібного та шкідливого контенту. Коли вже дитина підросте, то можна давати їй телефон, але водночас вчити її користуватися гаджетом. Зокрема, обмежувати по часу та ставити певні умови: наприклад, зробиш уроки, тоді матимеш дві години в інтернеті. Також використовувати різноманітні налаштування у браузері, які будуть максимально фільтрувати шкідливий зміст, як порнографію чи насильство. Тому завданням батьків є максимально обмежувати та контролювати перебування своєї дитини в інтернеті.
Чи прогресувала твоя хвороба і залежність від інтернету і як це проходило? Як ця залежність вплинула на твоє життя та відносини з оточенням?
Так, ця залежність прогресувала. У мене все розпочиналося з пів години перегляду новинних сайтів у інтернеті у день після роботи. Себе виправдовував, що маю бути у курсі світових подій. Потім це перетворилося у годину, далі півтори, дві… Для досягнення ефекту розслаблення час перебування в інтернеті постійно зростав. За два роки час перебування в Інтернеті збільшився до цілого дня. Спочатку зупинявся, щоб виконувати роботу, свої обов’язки, для спілкування з іншими людьми. Потім мене вже ніщо не стримувало і контроль над собою швидко втрачався. Багато разів намагався контролювати власними силами. Якісь методи спочатку навіть працювали, але зазвичай на короткочасній перспективі, максимум до одного місяця. Як результат, всі мої спроби контролювати чи обмежити час в інтернеті зазнавали невдачі. Я прийшов до тотальної нездатності протистояти цьому бажанню та вибудовувати межі. Поступово ця залежність почала відсікати всі мої соціальні зв’язки, мої хобі, відносини з друзями. До того я вів доволі активне соціальне життя, але ця залежність так розвивалася, що з часом це все стало відпадати, щиро вважав, що в інтернеті все цікавіше, потрібніше і корисніше для мене, аніж всі ці справи у моєму житті. Все більше відмовлявся від спілкування та менше ходив на якісь заходи. Залежність, як ракова пухлина, поглинала все інше. І мені реально здавалося, що крім інтернету нічого цікавого у цьому житті більше немає. І дійшло до того, що від інтернету мене нудило, але з іншого боку і без нього я вже не міг, тоді зрозумів, що маю залежність і прийшов до спільноти. Отже, ця хвороба зруйнувала моє життя. Це відбувалося непомітно для мене і повністю усвідомив свою деструктивну поведінку лиш, коли потрапив у програму і почав працювати по кроках. Залежність забирає емоційну силу для спілкування з людьми. Тому для спілкування мені треба було докладати величезних зусиль. Не дивно, що у вживанні намагався максимально скоротити контакти з іншими.
Поясни, будь ласка, що таке стрімінг і чи може від нього виникнути залежність?
Стрімінг – це спостерігати, як грають інші. Це більше стосується залежності від відеоігор. У мене був такий період, коли у мене розвивалася залежність від комп’ютерних ігор. І коли я не грав, то спостерігав, як грають інші. Що по суті, одне і теж саме заняття. Мені подобається таке порівняння. Одного разу у моїй релігійній традиції був піст і я спитав свого наставника, що робити, коли хочеться погуляти поряд з ковбасою. І він відповів: “Навіщо тобі бути поряд з нею, якщо ти не хочеш її їсти. Так само і стримінг. Навіщо дивитися, як інші грають, якщо ти сам не хочеш цього робити. Рано чи пізно, згодом і сам будеш грати у комп’ютерні ігри.
Нині молодь і не тільки більшість свого вільного часу проводять у соціальних мережах. Чи може це перерости у форму залежності і чи має тут значення вид соцмережі?
Проблема не в тому, що люди знаходяться в інтернеті, а в тому, що вони там роблять. У мене самого робота пов’язана з інтернетом. Я зараз знаходжуся там більше свого часу, аніж коли був залежним, але при цьому працюю, отримую гроші, задоволення, це мене розвиває, а не руйнує. Тобто маю конструктивну діяльність. Треба також розуміти, що людина не може весь день бути в інтернеті. У мене зараз багато спорту, спілкування з родиною, чимало інших справ. Тобто цей баланс знаходиться, коли у людини є усвідомленість. Мій досвід показує, що може бути залежність від соцмереж. Коли у мене була активна залежність, я досить погано контролював соцмережі, постійно зривався в інтернет запої. Чим простіша мережа, чим менше видів контенту, відео, яскравих картинок, функцій, тим безпечнішою вона є. Водночас з соціальними мережами може бути пов’язана робота і люди там проводять весь час, щоб спілкуватися з клієнтами, друзями, і це не впливає негативно на їхнє життя.
Смартфон, який постійно знаходиться у руках є звичайним явищем для нашого часу. Але чи може телефон перетворитися у наркотик і привести до залежності?
Коли я зловживав інтернетом, то використовував телефон не як інструмент, але, як спосіб втекти від цього світу, відключити свій розум і не знаходитися у цій реальності. А в телефоні було чимало способів для цього. Одним з критеріїв що свідчить про залежність, є постійна наявність телефона в руках. Але треба враховувати, що людина робить з телефоном. Якщо вона працює і робить усвідомлені дії, заробляє гроші, з кимось спілкується у справах, це зовсім інше. Але як правило, відбувається все навпаки: триває перегляд якогось непотрібного контенту, не пов’язаного з реальним життям, або флеш ігри. Це не те що призводить до залежності, це насправді і є залежність. Мій досвід показує, що смартфон не треба постійно використовувати, йому треба давати і відпочивати.
Можеш поділитися власним досвідом, як ти відрізняєш прояв свого захворювання від звичайного користування інтернетом? Що для тебе є цим першим ковтком?
Для цього у нашій спільноті є спеціальний інструмент видужання — кола, які показують наше користування інтернетом. Червоний, жовтий та зелений. У червоний ми вписуємо всі дії, які ми вважаємо шкідливими та деструктивними, що призводять до інтернет запоїв або ними власне і є. Як неконтрольований перегляд ютубу або новин чи еротичних матеріалів. Потім ми описуємо зелене коло, тобто всі дії, в яких б ми хотіли застосовувати інтернет, наш ідеал його користування. Потім ми охарактеризуємо жовте коло, тобто всі проміжні стани. Жовте коло є сигналом, що ми перебуваємо у небезпеці “зриву”. Оскільки границя інтернет-залежності є досить умовною та розмитою, тому, щоб не загубитися, треба чітко розуміти, де я знаходжуся у даний момент. Цей інструмент досить добре працює, адже після складення кіл важко продовжувати себе обманювати та жити в ілюзії, що правильно використовую інтернет.
Як тепер виглядає твоє життя у програмі та чи змінилося ставлення до інтернету?
Після початку роботи по кроках моє життя дуже швидко почало змінюватися, особливо у сфері залежності. Хоча інтернет запої відразу не припинилися, проте вони стали траплятися значно рідше (наприклад, раз у тиждень) і були коротшими. Я вже не “залипав” день, два, три, як раніше. Максимально було декілька годин і за допомогою інструментів програми міг швидко відновлюватися. Тепер тяга мене майже не турбує. Хоча трапляються звичайно тригери, як втомленість, невдачі, втрати та приходить бажання “втекти” в інтернет. Проте спільнота та інструменти допомагають мені впоратися з цим бажанням. Раніше з цим нічого не міг вдіяти, навіть опиратися не було сенсу, рано чи пізно все одно зривався. Зараз програма дає засоби, як звільнитися від цієї тяги. без 12 кроків та спільноти мені б це не вдалося зробити. Тепер використовую інтернет конструктивно, як інструмент, який дає величезні можливості для спілкування з людьми, для роботи, для творення різного виду контенту. Проте головний критерій його використання – це усвідомленість та здоровий глузд. Якщо цього немає, то інтернет стає злішим ворогом, а всі його можливості перетворюються на загрози.
Сама програма 12 кроків не лише змінила моє ставлення до інтернету, але змінила мій характер, вивела мене з егоїзму, змусила по іншому дивитися на світ. У мене з’явився інтерес до життя та інших людей. Тепер з кожним днем моє життя стає все цікавішим та кращим. 12
