4 вересня 2021 року соціальні мережі смакували фото двох чоловіків, які сиділи пліч-о-пліч і посміхалися один одному, при цьому обидва тримали на руках по немовляті. Це були міністр транспорту Піт Буттіджич та його «чоловік», Честен, зі своїми нещодавно усиновленими новонародженими близнюками. Те, що картинка викликала широкі та емоційні реакції, не може змінити той факт, що на ній було дещо дуже важливе, як у знаменитій казці Ганса-Крістіана Андерсена «Нове плаття короля». Сюжет цієї казки коротко нагадує Вікіпедія:
«Король держави наймає двох пройдисвітів, які обіцяють пошити йому нову сукню з такої тонкої тканини, що вона буде практично невидимою для дурнів. Провівши якийсь час за порожнім ткацьким верстатом, шахраї передають королеві «невидиме вбрання».
Король і його придворні зауважують, що самі не в змозі побачити обновку, проте бояться в цьому зізнатися, щоб не вславитися дурнями. Таким чином, король ходить голяка, і всі захоплюються його новим чудовим костюмом. Лише маленький хлопчик, який спостерігав за цим видовищем, викриває короля, крикнувши йому вслід фразу, що згодом стала крилатою: «А король голий!»
Народ підтримує хлопчика, а викритий король намагається приховати свій сором, гордо ступаючи далі, ніби нічого не сталося. Хитрі обманщики, які вже встигли отримати від короля золото, пішли з міста».
Для тих, кого обманює зображення двох чоловіків, які посміхаються один одному в той час, як вони позбавляють матері двох безпорадних немовлят, голос Кеті Фауст подібний до голосу хлопчика з казки Андерсена. Позбавлена батька протягом усіх тих років, коли її виховували дві «матері»-лесбіянки, Кеті розмірковувала про свій досвід у відкритому листі до Судді Верховного Суду Ентоні Кеннеді. Він був написаний у той час, коли Верховний Суд розглядав справу Обергефелл проти Ходжеса про легалізацію одностатевих шлюбів.
Мені дуже важко говорити на цю тему, бо люблю свою маму. Більшість із нас, дітей гомосексуальних батьків, люблять їх. Ми також любимо їхнього партнера/партнерів. Ви не почуєте від нас багато свідчень, тому що, на думку ЗМІ, неможливо, щоб ми одночасно любили своїх гомосексуальних батьків та заперечували проти гомосексуальних шлюбів. Багато хто вважає, що мене не повинно існувати. Але я існую, і я така не одна… Ця суперечка по суті про одне – про дітей…
Коли двоє дорослих, які не можуть зачати дитину, хочуть разом виховувати дітей, звідки їм взяти немовля? Кожна дитина зачата матір’ю та батьком, на яких має природне право. Якщо дитину поміщають до одностатевої пари, вона буде позбавлена, як мінімум, одних критично значущих дитячо-батьківських відносин і життєво важливого різностатевого впливу. Природа такого союзу між дорослими робить це неминучим. За допомогою усиновлення, розлучення чи зачаття дорослі за таким сценарієм задовольняють свої емоційні бажання, а дитина платить найзначнішу ціну: позбавляється одного чи двох своїх біологічних батьків…
Тепер, коли я сама мати, я ясно бачу ті чудові відмінності, які мій чоловік і я приносимо до нашої родини. Я бачу цілісність і здоров’я, які отримують мої діти, тому що обоє їхніх батьків живуть з ними і люблять їх. Я бачу, наскільки важлива роль їхнього батька і наскільки незамінна я, їхня мати. Наші ролі в їхньому житті взаємно доповнюють одна одну, і жоден із нас не зайвий. Насправді ми обидва критично важливі.
Висновки, до яких прийшла Кеті, повторюють те, що ООН оголосила 1989 року в Конвенції про права дитини: «дитині для повного та гармонійного розвитку її особистості необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, кохання та розуміння», а сім’я – це «основний осередок нашого суспільства та природне середовище на шляху зростання та добробуту всіх її членів і особливо дітей».
Ще раніше, в 1959 році, в Декларації прав дитини ООН схожим чином підкреслила: «Дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона потребує, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків».
Обидва ці ключові документи ООН з різницею у тридцять років були схвалені Генеральною Асамблеєю 20 листопада, у день, який ООН оголосила Всесвітнім днем дитини. Це тверезе нагадування, що, як підкреслює Декларація прав дитини, «людство має давати дитині краще, що має».
Але як назвати те, що відбувається, коли дорослі навмисно відмовляються зробити це передаючи дитину одностатевим батькам? Наш австралійський колега д-р Девід ван Генд називає це «обкраданням дитини». У полемічній книзі з тією ж назвою ван Генд згадує страшне попередження Г. К. Честертона про незамінність як матері, так і батька: «Цей трикутник банальностей батька, матері та дитини не можна знищити; адже будуть зруйновані ті цивілізації, які відкидають його».
