У декреті «Quemadmodum Deus» Пій ІХ писав: «Ісуса Христа, нашого Господа, […] якого численні царі та пророки хотіли побачити, Йосиф не тільки бачив, а й спілкувався з Ним, огорнув Його батьківською опікою, цілував Його. Він дуже старанно виховував Того, Кого вірні отримали як хліб, що зійшов з неба й дав їм змогу здобути вічне життя».
Наступник Пія IX, Лев XIII, присвятив святому Йосифу енцикліку «Quamquam pluries», опубліковану 1889 року. Він писав: «Йосиф став опікуном і законним захисником божественного дому. […] Божественний дім, яким Йосиф керував, маючи авторитет батька, став першою Церквою». Лев XIII представив святого Йосифа взірцем для світу й Церкви, що боролися з викликами сучасності. Через кілька років Папа видав «Rerum novarum» — енцикліку про капітал і працю, у якій виклав принципи забезпечення гідності робітників.
За минулі 150 років чи не кожен Папа долучався до поширення побожності до святого Йосифа, наголошуючи на значенні скромного батька й теслі як свідка для сучасного світу.
«Якщо хочете бути поруч із Христом, повторюю вам: “Ite ad Ioseph” — “Ідіть до Йосифа!”» — сказав Пій XII 1955 року, коли встановив свято Йосифа Робітника, яке відзначають 1 травня. Дата була обрана у відповідь на комуністичні першотравневі мітинги, але це не вперше Церква запропонувала приклад святого Йосифа, як альтернативний шлях до гідності робітників.
1889 року, коли Міжнародна соціалістична конференція встановила 1 травня святом праці на згадку про робітничі протести в Чикаго, Лев XIII застеріг бідних від фальшивих обіцянок «бунтівних людей», закликаючи звернутися натомість до святого Йосифа й нагадуючи, що Мати Церква «з кожним днем дедалі більше переймається їхньою долею». Папа зазначав, що для багатих життя святого Йосифа є свідченням того, «яких благ потрібно бажати найбільше», а бідні мають гідний приклад для наслідування в постаті святого й особливе право на його заступництво. «У бідності немає нічого ганебного, і праця робітників не тільки не збезчещує, а й може, якщо поєднувати її з чеснотою, ушляхетнювати людину», — ідеться в енцикліці «Quamquam pluries».
1920 року Бенедикт XV запропонував визнати святого Йосифа особливим провідником і небесним покровителем робітників, «щоб захистити їх від зараження соціалізмом — гірким ворогом християнських принципів».
В енцикліці «Divini Redemptoris», виданій 1937 року та присвяченій атеїстичному комунізму, Пій XI доручив «величезну кампанію Церкви проти світового комунізму заступництву святого Йосифа, її могутнього покровителя». «Він належав до робітничого класу й ніс тягарі власної вбогості та бідності Святої Родини, ніжною та пильною головою якої був. Йому було доручено Божественну Дитину, коли Ірод послав по Неї вбивць, — писав Папа. — Він заслужив титул “Справедливий” і став живим прикладом християнської справедливості, яка мусить панувати в суспільному житті».
Хоча Церква ХХ століття насамперед говорила про Йосифа Робітника, для постаті святого визначальна була не лише праця, а й покликання до батьківства. «Для святого Йосифа життя з Ісусом було постійним відкриттям батьківського покликання», — писав святий Йоан Павло ІІ у книжці «Вставайте, ходімо», яка вийшла у світ 2004 року. Папа наголошував: «Сам Ісус як людина переживав батьківство Бога через батьківсько-синівські стосунки зі святим Йосифом. Потім ця синівська зустріч із Йосифом допомогла Ісусові у відкритті батьківського імені Бога. Яка глибока таємниця!»
Йоан Павло II на власні очі бачив у Польщі спроби комуністів послабити сім’ю та підірвати батьківський авторитет. Він зізнавався, що в батьківстві святого Йосифа вбачав зразок для власного священницького батьківства.
1989 року — через 100 років після енцикліки Лева XIII — Йоан Павло II написав апостольську адгортацію «Redemptoris custos» про особу святого Йосифа і його місію в житті Христа й Церкви.
З нагоди проголошення Року святого Йосифа Папа Франциск опублікував апостольський лист «Patris corde» («З батьківським серцем»), у якому поділився роздумами про обручника Пресвятої Діви Марії. Бажання говорити про Йосифа, пише Папа, «зросло в ці місяці пандемії», коли численні люди йшли на приховані жертви, щоб захистити інших. «Кожен із нас може побачити в Йосифові особу, яка залишається непоміченою, щоденну, скромну, приховану присутність, заступника, опору та провідника в часи нещастя. Святий Йосиф нагадує нам, що ті, хто здається непомітним і другорядним, можуть зіграти незрівнянну роль в історії спасіння».
У Рік святого Йосифа католики можуть отримати повний відпуст, якщо помоляться «законно затверджену» молитву до святого Йосифа чи вчинять акт побожності на його честь 19 березня, в урочистість святого Йосифа, і 1 травня, у свято святого Йосифа Робітника.
Як «законно затверджену» молитву можна використати літанію до святого Йосифа, яку Пій X затвердив для загального користування 1909 року.
Папа Лев XIII в енцикліці, присвяченій святому Йосифу, попросив наприкінці Розарію читати таку молитву:
«Приходимо до тебе, святий Йосифе, у нашій недолі. Звертаючись за допомогою до твоєї Пресвятої Обручниці, з вірою благаємо й про твою поміч. Заради любові, яка єднала тебе з Непорочною Дівою Марією, і заради твоєї батьківської турботи, якою ти оточував дитину — Ісуса — смиренно благаємо: милостиво поглянь на людство, яке Ісус спас власною Кров’ю, і своїм могутнім заступництвом допоможи нам у потребах наших.
Опікуне Святого Сімейства! Піклуйся про вибраний народ Ісуса Христа. Віддали від нас, любий отче, всіляку хворобу, блуд і зіпсуття. Наш могутній заступнику! У боротьбі з силами темряви прийди до нас із небесною допомогою, і, як колись ти врятував маленького Ісуса від Ірода, так і тепер охороняй святу Церкву Божу від ворожих підступів та всілякого зла. Невтомно оточуй кожного з нас піклуванням, щоб ми за твоїм прикладом і з твоєю допомогою досягли вічного блаженства в небі. Амінь».
