Президент італійського єпископату, тяжко хворий на Covid-19, пише листа вірним: “Євхаристія має бути в центрі життя”.
В кінці жовтня коронавірус був виявлений у голови італійської конференції єпископів кардинала Гуальтьєро Бассетті. Через кілька днів його доставили до лікарні, де його стан почав стрімко погіршуватися. 3 листопада кардинала перевели в реанімаційне відділення, а генеральний секретар Італійської єпископської конференції єпископ Стефано Руссо закликав усіх католиків країни молитися у намірі важкохворого єрарха.
Багато людей пам’ятають слова кардинала Бассетті під час першої хвилі пандемії. Тоді він закликав вірних відмовитись від пасхальної меси, назвавши це «дуже благородним вчинком». На підтримку цієї позиції 6 квітня в інтерв’ю Corriere della Sera він сказав:
“Італійська церква прийняла цей напрямок, оскільки здоров’я вірних є нашим пріоритетом. Душа безсмертна, але мешкає в крихкому тілі”.
Тоді багато італійських католицьких журналістів звинуватили його у нехтуванні Євхаристією та у переоцінці значення мирських справ над справами спасіння. Тому таким великим здивуванням став лист, який важкохворий кардинал надіслав своїм вірним.
Варто процитувати слова цього листа:
“Боже, Ти мій Бог! Я шукаю тебе на світанку! Так бажає Тебе моя душа…»(Пс 63). Отець Діво Барсотті навчив мене зранку звертатися до Всемогутнього такими словами.
Я ізольований через позитивний тест Covid-19, однак всеодно маю можливість приймати Святе Причастя, яке щодня приносять у невеликій капсулі і залишають біля дверей моєї кімнати. Це переживання хвороби було мені необхідне, щоб зрозуміти, наскільки правдивими є слова Апокаліпсису, в яких Ісус говорить ангелу Церкви Лаодикії: “Ось, стою при дверях і стукаю; якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною” (Об 3:20).
Євхаристія, особливо в ці важкі часи, не має залишатися на узбіччі. Її місце – в центрі християнського життя. Євхаристія – це не тільки таїнство, в якому приймається Христос, і ми отримуємо запоруку майбутньої слави, але це душа світу і точка відліку, на якій зосереджений весь Всесвіт. Зрештою, Євхаристія є «pro mundi salute», тобто для спасіння світу, і «pro mundi vita», для життя світу (Ів. 6:51).
В Євхаристії Ісус відновлює і уприсутнює пасхальну жертву смерті та воскресіння, але Його присутність не обмежується невеликим шматочком освяченого хліба. Цей освячений хліб виходить за межі самого вівтаря, охоплює весь Всесвіт і всі проблеми людства, бо Тіло Ісуса тісно поєднане з містичним Тілом, яким є ціла Церква. Немає людської ситуації, в якій неможливо було б шукати Євхаристії. Навіть ті драматичні події, які ми переживаємо сьогодні в Італії – швидке поширення епідемії, важка економічна криза, що торкнулася багатьох робітників і компаній, незахищеність наших школярів. Всі вони не залишаються поза Святою Євхаристією. Я пам’ятаю, як отець Турольдо з великою ясністю навчав нас цього: “Немає втіхи, немає відновлення, немає сліз, які не стосуються Ісуса в Євхаристії”.
Це невелике повідомлення я хочу надіслати своїм священикам, богопосвяченим особам, молоді, сім’ям та дітям Архієпархії. У цей період стількох страждань я хотів би, щоб рест не був нестерпним тягарем, а славним хрестом. Тому що солодка присутність Христа та Його ласки в Євхаристії роблять рамена хреста двома крилами, як казав дон Тоніно Белло, що ведуть нас до Ісуса.
Як каже св. Павло “я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися в нас”. Ми «з нетерпінням» чекаємо споглядання Божого обличчя, «Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся?» (Рим. 8;18.24) Тому абсолютно необхідно сподіватися проти всякої надії. “Spes contra spem”. Тому що, як писав Шарль Пегі: “Надія – це “незмарнована” (nieredukowalnа) дитина. Що стосується віри, яка “є вірною дружиною”, і любові, яка “є матір’ю”, надія, на перший погляд, здається зайвою. Але насправді все навапаки як пише Пегі, саме Надія «прийшла у світ на Різдво» і вона «пройде світами, несучи на собі інших».
