Коли ми маємо зробити важливий життєвий вибір, святий Ігнатій Лойола є цінним супутником у процесі прийняття рішень.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
Не бракує важливих життєвих виборів, які спонукають нас знайти час для розуміння. Чи варто нам одружуватися? Піти на місію? Присвятити себе чомусь? Працювати повний чи неповний робочий день? Вступити в той чи той навчальний заклад?
Базуючись на творах святого Ігнатія Лойоли, Папа Франциск нещодавно виголосив катехизу про розпізнавання. Зокрема, у грудні 2022 року він сказав про те, що потрібно вміти розпізнавати правильне рішення, бачачи «ознаки, які його підтверджують або спростовують». Це спосіб впевнитися у своєму виборі та рухатися вперед. Насправді процес прийняття рішення завершується лише тоді, коли Бог підтверджує, що «справа походить від Нього», як казав св. Ігнатій.
Серед способів, якими святий Ігнатій навчає, як підтвердити, чи є рішення правильним, чи помилковим, ми вибрали три ознаки, які найлегше розпізнати в собі: радість та мир, які походять від правильного рішення, а також легкість, з якою воно реалізується.
Внутрішня радість
Перший знак, який підтверджує, що рішення, яке ми прийняли, є правильним, полягає в тому, що святий Ігнатій називає духовною розрадою (втіхою). Це певний порух, який відбувається в душі, внутрішній рух, який приносить радість і спокій. «Я називаю розрадою всяке зростання надії, віри та любові, і всяку внутрішню радість, яка кличе і приваблює до небесних речей і до власного спасіння душі, заспокоюючи її та приносячи їй мир в її Творці та Господі», – пише св. Ігнатій.
Духовна розрада – «це досвід внутрішньої радості, який дозволяє нам бачити присутність Бога в усьому», пояснює Папа. «Розрада — це внутрішній рух, який торкається наших глибин. Він не кричущий, м’який, делікатний, схожий на краплю води на губці», – каже він, використовуючи метафору, що її застосував святий Ігнатій. Розрада приходить тоді, коли ми відчуваємо єднання з Богом.
І навпаки, святий Ігнатій називає спустошенням стан неспокою, смутку, нудьги, лінощів та внутрішнього розділення. Це подібно так, якби ми були відділені від Бога. Знання того, як визначити ці два стани, дозволяє нам підтвердити або відкинути рішення.
Після того, як рішення прийнято, необхідно визначити його наслідки: чи веде воно до стану втіхи чи до стану спустошення? Якщо це втіха, то це підтверджує рішення, і я можу прямувати в тому ж напрямку. А якщо ж це спустошення, я повинен повернутися або піти іншим шляхом.
Св. Ігнатій уточнює, що, аби бути справжньою, розрада має бути тривалою. Це не може бути швидкоплинною радістю.
Він сам це пережив, і власне так народився його духовний досвід. Бувши прикутим до ліжка внаслідок поранення, якого він зазнав під час облоги Памплони (1521 р.), Ігнатій проводив дні, читаючи релігійні благочестиві книги та світські книги про лицарські подвиги. Він зрозумів, що коли читав житіє Христа або ж збірку Житій святих, то відчував бажання наслідувати цих святих на славу Божу. Подвиги святих для Христа наповнювали його втіхою, радістю і бадьорістю. Але прочитане в світських романах приносило лише швидкоплинну радість, а потім залишало його спустошеним і незадоволеним.
Іншим властивим елементом духовної розради є внутрішнє відчуття спокою.
«Думки світу спочатку привабливі, але потім вони втрачають свій блиск і залишають порожнечу та невдоволення», – пояснює Папа. «Думки про Бога, навпаки, спочатку викликають певний опір, але коли їх сприймають, вони приносять незнаний спокій, який триває довго». Більше ніяких зволікань, запитань чи неспокою. Душа перебуває в мирі зі собою та зі світом.
Тривкий мир
Довготривалий мир так само, як і тривала радість, є ознакою правильного рішення. «Якщо ви (…) приймаєте рішення, і це дає вам тривалий спокій, то це хороший знак, який свідчить про те, що ви на правильному шляху. Це мир, який приносить гармонію, єдність, запал, ревність», – наголошує Папа.
Цей мир дає нам впевненість, що ми знаходимося в правильному місці. Це дає певний «душевний спокій», — каже Папа. «Людина може усвідомити, що знайшла те, що шукала, коли її день стає більш упорядкованим, коли вона відчуває зростаючу зацікавленість у своїх численних інтересах, коли вона визначає правильну ієрархію цінностей, і коли вона здатна відчути це з легкістю, долаючи труднощі, які виникають, з новою енергією та силою духу».
Певна легкість
«Характеристика доброго духу полягає в тому, щоб укріплювати та робити відважнішим, розраджувати, зворушувати, надихати та заспокоювати ум, полегшуючи речі та усуваючи всі перешкоди, щоб ми могли йти далі роблячи добро», – писав св. Ігнатій. Ось чому остаточною ознакою правильного рішення є відносна легкість, з якою воно звершується. «Зрештою все пройшло добре», або ж «Це було дуже погано, однак все пройшло ідеально».
Хто не чув свідчень близьких їм людей про те, що вони нарешті вийшли зі ситуацій, які. на перший погляд, здавалися неможливими? Те, що здавалося важким і непереборним, нарешті стає простим і легким. Ніби перешкоди зникають самі собою. «Коли ми покликані, Господь дає нам певну легкість у виконанні того, до чого Він нас закликає», – наголошує о. П’єр-Марі Кастейньо, який працює із нареченими, готуючи їх до Таїнства шлюбу.
Коли радість і мир відчуваються глибоко й надовго, і коли всі елементи, здається, узгоджені, щоб полегшити виконання рішення, все, що нам залишається, це взяти на себе зобов’язання та зробити вибір.
Дійсно, недостатньо звертати увагу на наші внутрішні відчуття та схильності. Мета полягає в тому, щоб відкинути невірне і прийняти правильне. «Духовне знання марне, якщо воно не має наслідків для наших життєвих обовʼязків, якщо воно не втілене в рішення», — наголошував єзуїтський проповідник отець Арно де Роллан під час Великопосних реколекцій. «Я більше не прислухаюся до думки, яку я розпізнав як таку, що веде в неправильному напрямку; водночас, я приймаю думки, які, як я вважаю, є такими, що походять від Бога. Кожна охрещена особа покликана до уподібнення Христові через вибір, який він чи вона робить у щоденному житті. Це кінцева мета, до якої прагнув святий Ігнатій і яка змусила його завершити свої листи такою формулою: «Нехай Його безмежна доброта дасть усім нам рясну благодать завжди відчувати Його святу волю і досконало її виконувати».
