Маленький Раймунд став на коліна та почав молитися. Несподівано він побачив перед собою Діву Марію. У руках вона тримала дві корони – білу та червону. Богородиця запитала у хлопчика, яку з них він хоче отримати. Раймунд, не довго роздумуючи, рішуче відповів: «Обидві».
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
Через майже 70 років Папа Павло VI проголосив Раймунда блаженним Католицької церкви, відзначаючи героїчні заслуги його життя – тоді він отримав першу білу корону. А ще через 28 років Папа Іван Павло ІІ проголосив його святим мучеником – Раймунд прийняв з рук Непорочної корону червону. Однак тоді світ знав маленького Раймунда вже як дорослого та відважного святого францисканця – Максиміліана Марію Кольбе.
Максиміліана беатифікували за святе життя та канонізували за блаженну смерть. За життя Максиміліана Кольбе в заснованій ним спільноті була «проблема» з покликаннями – з майже двох тисяч охочих розпочати формацію щорічно він допускав лише сотню.
Замість російської освіти – львівська
Раймунд Кольбе народився 8 січня 1894 року, а залишив батьківський дім в Пабʼяницях (біля Лодзя), коли йому було 14 років. Польське містечко Пабʼяніце, в яке переїхала родина хлопця, було на той час окуповане Російською імперією. Батьки Раймунда не хотіли, аби їхній син здобував освіту російською мовою, тому навчали його вдома. Час минав, потрібно було продовжувати освіту. Для цього Раймунд вирушив до Львова.
Чому саме Львів?
Бажання приєднатися до Ордену францисканців у Раймунда та його брата Францішка виникло після місій, які проводив у Паб’яніце отець Перегрин Гачела, що був тоді керівником францисканської провінції у Львові. Через труднощі з отриманням згоди російської влади на візу, ризикуючи арештом, їх перевезли контрабандою через австрійський кордон у фургоні з сіном. Далі поїздом через три дні вони прибули до Львова. За квиток заплатив чоловік, якого Максиміліан поминав на кожній Службі Божій до кінця життя.
Росіяни та прусаки повністю ліквідували монастирі Францисканців у Польщі – вони збереглися лише на території, підконтрольній Австрійській імперії, а їхній головний осередок та новіціат були розташовані у Львові, на вулиці Францисканській (пізніше Короленка, а тепер Тараса Бобанича). У тому ж місці діяла так звана нижча семінарія – там здобували середню світську освіту та готувались до вступу в Орден.
Школа духовного формування монахів-францисканців діяла безперервно у Львові впродовж століть до 1946 року. Францисканський Орден був присутній у місті майже від часу його заснування. Активна місіонерська діяльність зафіксована у половині XIV століття. Про центральний осередок вікаріату Русі збереглися кілька згадок у найдавнішій міській книзі Львова. Зокрема, у записі, датованому 6 серпня 1382 р., названо монастир Братів Менших. У 1625 році у місті вже діяла Провінція Ордену та новіціат.
Львів нагадав Раймунду ті часи, коли у міській Латинській Катедрі перед чудотворним образом Пресвятої Богородиці король Ян Казимир проголосив Марію Королевою і присягнув їй (1656 р.). Раймунд теж вирішив посвятити себе Марії перед Образом Непорочної в монастирські церкві на Францисканській. «Схиливши обличчя до землі, — писав він у своїх мемуарах, — я пообіцяв Пресвятій Діві Марії, яка панує на вівтарі, що буду боротися за неї. Як? — Я не знав, але я уявляв, що бився матеріальною зброєю». Сьогодні цей образ перебуває у францисканському Центрі святого Максиміліана, а його копію в ліпнині можна досі побачити на фасаді колишнього храму францисканців, над входом в церкву (вул.Тараса Бобанича, 1).
На фото: Образ Непорочної в Храмі Непорочного Зачаття у Львові в минулому (чорнобілі) і тепер – в Гарменже (біля Освенціма)
Три рази у Львові
Тож по закінченню нижчої семінарії в 1910 році Раймунд вступив до Ордену, склавши перші обіти в монастирському храмі Матері Божої Непорочної на вул. Францисканській. В тому ж монастирі він відбув новіціат. Під час канікул хлопець відвідав францисканські монастирі в Чишках, Ганачові та Галичі. Оскільки Максиміліан закінчив вісім класів неповної середньої школи в малій семінарії, 1912 року начальство скерувало його продовжувати навчання до Кракова. Але того ж року його відправили до Рима. Філософські (1912-1915) і теологічні (1915-1919) студії він закінчив з двома докторськими ступенями. 1 листопада 1914 року Кольбе склав вічні обіти, під час яких додатково взяв ім’я Марія на честь Пресвятої Діви Марії. 28 квітня 1918 року був висвячений на священника.
Вдруге Максиміліан приїхав до Львова в 1920 році через те, що отець Венантій Катажинець, який був магістром новіціату, захворів на туберкульоз. Кольбе його на два місяці замінив, але також захворів та виїхав на лікування.
Третій раз у Львові Максиміліан був у 1930 році – він прибув до міста з Японії для участі в провінційній капітулі, під час якої отримав схвалення місіонерського форпосту в Нагасакі.
Гвинтівка замість кадила?
Початок XX століття був непростим часом – саме тоді в Австрії створювалися підпільні військові організації, які мали на меті визволення від окупантів. Долучитись до польських загонів захотів, перебуваючи у Львові в 1910 році, і Раймунд. Однак він швидко дійшов висновку, що збройна боротьба не може бути узгоджена з духовним станом, який він мав намір обрати. Тому Раймунд вирішив відмовитися від прийняття сану священника і присвятити себе як солдат боротьбі за захист своєї батьківщини. Однак коли він відкрив свій намір матері, вона зізналася, що вони з батьком вирішили вступити до монастиря (однак цей задум не здійснився). Раймонд сприйняв це як знак Божої волі – невдовзі попросив прийняти його до новіціату (1910). Через рік склав тимчасові обіти.
Фото: Нагасакі (Японія) 1935-37рр. Професори, учні малої семінарії, монастирська спільнота, будівництво монастиря і друкарні
Нетиповий святий
Максиміліан не був звичним святим – не був тихонею, він ревно прагнув святості. Не всі розуміли його неспокій. І хоча для нього велике значення мав послух, але він міг кілька разів у одному і тому ж питанні звертатись за дозволом до керівника провінції, коли хотів досягнути своєї мети.
Щороку до спільноти Максиміліана зверталося до 1800 охочих вступити в неї, але він залишав на подальшу формацію тільки 100. Був дуже зайнятий і небагатослівний. Якщо бачив, що кандидат до монашого життя не покликаний, то давав йому конверт з грошима на дорогу і казав: «Брате, ти не отримаєш спасіння у нас в Ордені. Їдь додому».
Цікаво
В 1917 році в Петрограді стався більшовицький переворот, а у Фатімі впродовж пів року відбувались об’явлення Діви Марії, яка попереджає про те, що, якщо Росія не навернеться, то принесе багато горя по цілому світі. І того ж року, в січні, Максиміліан закладає спільноту Лицарів Непорочної, щоб навертати до віри грішників та відвертих ворогів Христа і Церкви. Він відчув таку потребу, побачивши в Римі святотатські масонські маніфестації. В цьому він виявив пророчий дух – відчув велику небезпеку, яка насувається на світ у вигляді тоталітарних безбожних режимів.
У грудні 1922 році був заснований Радянський Союз. І цього ж року, але раніше, Максиміліан починає видавати журнал «Лицар Непорочної» – духовна війна за душі людей набирала обертів. У першому номері місячника за січень 1922 р. отець Кольбе оголосив отця Венантія Катажинця, який помер у 1921 р., покровителем «Лицаря Непорочної». До жовтня 1922 р. місячник виходив у Кракові, згодом у Гродно, а з 1927 р. – у Непокалянові. Перший номер журналу вийшов п’ятитисячним накладом, у 1927 р. вийшов наклад 70 тисяч, в 1933 р. — 680 тис. примірників, а в 1938-39 роках коливався біля 800 тисяч на місяць. Уже під час війни, у грудні 1940 року, отець Максиміліан просив у німецької влади дозволу надрукувати «Rycerz» хоча б один раз 120-тисячним накладом.
Фото: 1930-ті, Непокаля́нув (пол. Niepokalanów, “Місто Непорочної Божої Матері” від пол. niepokalany «непорочний») в Тересіні (42 км на захід від Варшави). Заснований у 1927 році Максиміліаном Кольбе.
Його служіння було особливим
Максиміліан Кольбе поєднував надзвичайно скромне особисте життя з використанням найновіших технологій у служінні Богові. Заснувавши монастир в Японії, він познайомився там з радіо, і після повернення до Польщі відразу відкрив студію. Також у його планах було будівництво аеропорту, щоб поширювати Євангеліє по всьому світі за допомогою літаків. Він казав, що може бути без взуття, в зношеному габіті, спати під відкритим небом, але буде використовувати найкращу техніку для справи.
Коли Святий Максиміліан закладав будівництво монастиря в місті Нагасакі (Японія), то збудував його в місці, яке вважалось незручним. Його не розуміли, однак він пояснював: «Марія мені вказала на це місце. Я бачив над Нагасакі велике сонце». І в серпні 1945 року, коли американці скинули на місто ядерну бомбу, монастир залишився незруйнованим – він був з іншої сторони гори. Всього за рік часу перебування в Японії Максиміліан вже приймав до ордену японців. Через 10 років після його приїзду в Японію там вже діяла провінція Ордену.
Під час навчання в Римі Максиміліан думав над конструкцією етеропляну – машини, яка може літати в космос. Він був зосереджений на духовному житті, але математика і фізика до кінця його «мучили». Він вірив, що людина невдовзі полетить на Місяць.
Максиміліан ніколи не впадав у відчай та не опускав рук. Коли нацисти закрили видавництво, він зайнявся допомогою переселенцям, що потерпали від наслідків війни, незалежно від їхньої національності чи віросповідання. Тож сьогодні як переселенці, так і ті, хто опікується ними, може звертатись за молитовним заступництвом до святого Максиміліана.
Смерть святого
У невеликій статті неможливо вповні описати бодай частину того, що зробив святий Максиміліан Марія Кольбе. Та неможливо оминути розповіді про його смерть. 17 лютого 1941 він був заарештований гестапо, 25 травня його перевели в німецький концтабір Аушвіц (Освенцім), де він терпів жорстоке знущання зі сторони наглядачів. На той час у священника через хворобу, яку він переніс раніше, була лише одна легеня. Максиміліан втратив легеню в 1919, коли після повернення з Італії захворів на туберкульоз. Однак навіть у тих нелюдських умовах він продовжував здійснювати пастирське служіння.
У липні 1941 року з блоку №14, в якому жив отець Максиміліан, зник ув’язнений. Нацисти вирішили покарати за це ув’язнених. Один з відібраних ними людей, польський сержант Франчішек Гайовнічек, заплакав і сказав: «Невже я більше не побачу дружини і дітей? Що ж тепер з ними буде?» І тоді Кольбе запропонував своє життя в обмін на життя Гайовнічка – його жертву прийняли. 14 серпня 1941, напередодні свята Внебовзяття Пресвятої Богородиці, кат Аушвіца отримав наказ негайно покінчити з в’язнями. Кольбе та його трьом товаришам була зроблена ін’єкція фенолу. Наступного дня тіло мученика піддали кремації, а попіл розвіяли за вітром.
10 жовтня 1982 Папа Іван Павло II у присутності Франчішка Гайовнічка під оплески 200 тисяч вірян офіційно оголосив Максиміліана Кольбе святим мучеником.
Ще трохи францисканської історії
У Речі Посполитій існувало три провінції Ордену Францисканців Братів Менших Конвентуальних. Була провінція Польська з головним осередком у Кракові, Руська – у Львові, Литовська – у Вільнюсі. Коли Пруссія, Росія та Австрія остаточно поділили між собою Польщу, залишилася лише провінція з осідком у Львові. Найдовше протримався францисканський монастир в Межирічі біля Рівного – до 1863 року. Росіяни дали монахам на виїзд менше доби – наступного дня на їхнє місце вже приїхали православні монахи. Настоятель лише встиг взяти з собою Святі Дари до Острога і там помер – не витримало серце.
Станом на сьогодні Францисканці Брати Менші Конвентуальні мають в Україні п’ять монастирів – Більшівці (Івано-Франківська область); Мацьківці (Хмельницька область); Бориспіль (Київська область); Кременчук (Полтавська область), Львів (вул.Личаківська, 49). Загалом в Україні 16 монахів, на формації в Кракові чотири брати, п’ятий – в Римі.
Епілог
Святий Максиміліан Марія Кольбе є великим святим, про якого знає увесь світ. Тож хочеться сподіватися, що львів’яни отримають можливість більше дізнатись про цю непересічну постать, зокрема завдяки перекладам та новим книгам. І можливо у Львові на будівлі колишнього монастиря Францисканців на вул. Тараса Бобанича буде відкрита меморіальна дошка про те, що тут формувались та служили Богові святий Максиміліан Марія Кольбе та його товариш Слуга Божий Венантій Катажинець, життя якого вимагає окремої розповіді.
До речі, святий Максиміліан Марія Кольбе один із десяти мучеників XX століття, на честь яких у Вестмінстерському абатстві (місці коронації та поховання британських монархів) в Лондоні було споруджено статуї.
Святий Максиміліане, молися за нас!
Дякуємо брату францисканцю з храму святого Антонія
Підготував Андрій ТОЛСТОЙ
