Просімо заступництва чоловіків, яким вдалося осягнути найважливіший вимір батьківства: привести дітей до Неба. Любов доброго батька — це відображення любові Бога-Отця, який каже своїм дітям, що любить їх понад усе. Завдяки такій любові набагато легше прийняти любов Бога, віддати Йому своє серце. Така любов робить святими дітей тих, хто зміг так любити. Так само, як і св.Людовик Мартен (батько св.Терези з Лізьє), багато святих виховало святих. Просімо ж про заступництво тих чоловіків, яким удалося осягнути найважливіший вимір батьківства: привести своїх дітей до Неба.
1.Святий Василій старший († 379р.)
Він був батьком святих і блаженних: Макрини Молодшої, Василія Великого, Григорія Нісського, Петра Себастського, Навкратіса й Теосевії. Син св.Макрини Старшої, Василій пережив переслідування Ґалерія й одружився з Еммелією Кесарійською (пізніше теж святою). Він став учителем риторики й допоміг виховати своїх десять святих дітей, з яких троє стали єпископами, а шестеро — святими Католицької або Православної Церков.
2.Святий Гормізд, папа (450-523)
Він був батьком святого папи — Сильверія. Народився на території нинішньої Італії, одружився і мав сина, ще до того, як був висвячений. Після обрання папою йому вдалося об’єднати Східну та Західну Церкви, розділені протягом чверті століття через монофізитську єресь. Гормізд помер природною смертю. Його син, Сильверій, який сам пізніше став папою, помер, убитий царицею-монофізиткою Теодорою за те, що виступив проти цієї єресі.
3.Святий Ігнатій Кім Хе Джун (1796-1839)
Він був батьком Андрія Кім Тегона (першого корейського священника) та онуком блаженного мученика Пія Кім Чжін Ху. Коли його сина вибрали для навчання за кордоном у духовній семінарії, Ігнатій знав, як ризикує його родина, підтримуючи покликання Андрія, але погодився на це — і заплатив високу ціну. Через зраду зятя його арештували. Не лише за віру, а й за те, що його син покинув країну, щоби стати священником. Дуже сильного фізично Ігнатія так жахливо катували, що він зрікся віри. Пізніше він покаявся, відмовився від відступництва і був страчений за віру — йому стяли голову. Син Ігнатія Кім Хе Джуна, Андрій, став священником. Після повернення до Кореї він служив священником вісім місяців, преш ніж його заарештували та замордували.
4.Святий Домінік Пхем Тронґ Пхем (1780-1859)
Він був в’єтнамським суддею і світським домініканцем. Відмовлявся їсти, якщо не міг знайти бідних, які б розділили з ним їжу. Добре виховав своїх дітей, зокрема, доньок (що тоді було досить незвично). Його син, св.Лука Тхін Пхем Тронґ, став суддею, як і батько. Хоча якийсь час він ставився до релігії несерйозно, навіть мав цивільну дружину, поради батька привели його до глибших стосунків з Ісусом, і на момент смерті він був світським домініканцем, як і його батько. У часи переслідувань Лука поїхав до столиці, щоб добитися рівноправ’я для християн. Вісьмидесятирічний Домінік залишився вдома, зібрав тамтешніх мешканців і сказав, що кожного, хто відступить від віри, вижене з села. Він урятував своє життя, але назавжди залишився поза законом. Батька й сина заарештували, вони разом загинули мученицькою смертю.
5.Блаженний Луїджі Берльтраме Кватроккі (1880-1951)
Він не був практикуючим католиком до того, як одружився з бл.Марією Бельтраме Кватроккі. З роками подружнє життя зробило його святим. Марія була святою жінкою, яка так погано переносила вагітності, що від самої звістки про чергову ледь не впадала в депресію. Луїджі займався правом і фінансами, підтримував дружину у її важких вагітностях. Четверта вагітність Марії була такою небезпечною, що парі порадили зробити аборт. Подружжя відмовилося, й народилася Слуга Божа Енрікетта Бельтраме Кватроккі. Двоє її старших братів стали священниками, а сестра — черницею. Натомість Енрікетта залишилася мирянкою, ведучи побожне життя за прикладом батьків, які дуже її любили.
6.Слуга Божий Франциско Барречегурен Монтагут (1881-1957)
Він був іспанцем. Осиротів у чотири роки; його виховала сім’я дядька. Франциск одружився з жінкою на ім’я Конча і мав одну доньку, Слугу Божу Марію де ла Консепсьйон Барречегурен і Ґарсія (її називали Кончітою). Через нестабільний стан здоров’я Кончіти батьки вирішили навчати доньку вдома і Франциско зайнявся її освітою. Коли Кончіті було 19 років, її мати, Конча, пережила психічну кризу, яка вимагала госпіталізації без відвідування рідних і друзів. Коли вона вийшла з лікарні, її психічна криза збіглася в часі з хворобою Кончіти, туберкульозом. Кончіта померла у віці 22 років, а Конча протягом наступних 10 років почувалася щораз гірше. Франциско був терпеливим і люблячим попри її часті вибухи гніву. Через вісім років після передчасної смерті дружини він вступив до редемптористів і став священником. Протягом восьми років був відомий служінням хворим, як до того опікувався хворою дружиною і донькою.
Джерело: CREDO
