25 листопада ми вшановували пам’ять блаженної подружньої пари, Марії та Луїджі Кваторокі. Ці сучасні святі навчають нас, як прагнути святості у звичайному повсякденному житті нашого сімейного життя.
Італійське подружжя, яке жило в першій половині 20-го століття, були першими покровителями, яких ми запросили в наші стосунки з моїм хлопцем, який сьогодні є моїм чоловіком. Ми обмінювалися книжками, даруючи їх один одному з побажаннями, написаними на полях. Найперше ми записали наші «Духовні правила», які хотіли запровадити, як подружжя. Ідею ми запозичили безпосередньо у Марії Кваторокі. Ми так і не дійшли безпосередньо до змісту цього документа, за яким вона жила з чоловіком. Проте з її листування ми змогли отримати деякі практичні рекомендації.
ПОСТІЙНИЙ РИТМ ДНЯ
Марія та Луїджі розпочинали свій день Святою Месою. Вийшовши з церкви, вони купували газету і поверталися до своєї римської квартири на сніданок. Згодом, аж до обіду, були зайняті роботою. Вони разом обідали, потім знову працювали. Увечері молилися на вервиці. Так само було організоване духовне життя. Дітей знайомили з цим домашнім ритмом. Ми бачимо, як маленьким дітям потрібен план дня. Встановлюючи фіксований час для роботи та молитви, ми самі бачимо, що нам легше виконувати свої обов’язки та зростати духовно. Навіть коротка спільна вечірня молитва перед іконою Святого Сімейства, що висить над нашим ліжком, допомагає нам запросити Бога до нашої родини.
БУДЬТЕ В БОЖІЙ ПРИСУТНОСТІ
У монастирях дзвін закликає ченців до молитви багато разів на день. Традиція Східної Церкви рекомендує практику Ісусової молитви. Як це застосувати в повсякденному житті юриста, батька і чоловіка, а дружина, яка займається громадською діяльністю, у нас четверо дітей? Кваторокі, ставлячи собі це питання, виявили, що один із способів — облаштувати будинок або квартиру таким чином, щоб сам простір нагадував нам про присутність Бога. Марія та Луїджі мали в літньому будиночку каплицю з Пресвятим Причастям. Ми намагаємося оточити себе іконами, малюнками, скульптурами, цитатами та графікою, щоб нагадати собі, що Бог завжди присутній з нами під час роботи, відпочинку, гри з дітьми, приготування їжі.
ВИКОНУЄМО НАШІ ОБОВ’ЯЗКИ
План дня Кваторокі близький до бенедиктинського ідеалу Ora et labora. Луїджі був юристом. Спочатку він керував юридичною фірмою, а через багато років став заступником генерального податкового прокурора. Він був цінним спеціалістом у своїй справі. Своє покликання Марія реалізувала не лише, як дружина і мати. Вона також була дуже активною в суспільстві, писала книги про освіту. Подружжя Кваторокі докладало максимум зусиль, щоб виконати найменші обов’язки. Вони також заохочують нас розвивати свої захоплення, займатися апостольською та благодійною діяльністю.
ПРЯМУЙТЕ ДО ВНУТРІШНЬОГО МИРУ
Подружжя відрізнялося різними характерами. Луїджі був спокійним і стриманим, Марія – наділена бурхливим темпераментом. У неї були проблеми з терпінням. Духовна праця допомогла їм досягти зрілості, в тому числі й психологічної. Марія стала спокійнішою, а Луїджі був відкритим і гнучким. Ми знаємо, що Марія була перфекціоністкою. Тому вона узгоджувала зі своїм духовним керівником кожне відречення та додаткову молитовну практику, щоб не перебільшувати. Ми постійно намагаємося навчитися зберігати спокій біля маленьких дітей. З іншого боку, ніщо краще не приносить внутрішнього спокою, як чистота серця і подружня єдність. Те, що ми постійно намагаємося робити.
РОБОТА НАД ШЛЮБНИМИ ВІДНОСИНАМИ
Завдяки своїй лагідності до себе та наполегливості подружжя наблизилося одне до одного та до Бога. Вони жили заради чітко визначеної мети, яку називали прямо – святістю. Спочатку Марія була духовним керівником свого чоловіка. Він же охоче пішов її слідами, поглиблюючи знання з богослів’я, займаючись духовним життям і релігійним вихованням дітей. Те, що їхній шлях до святості був спільним, призвів до їхньої беатифікації, як подружньої пари. У своїх спогадах Марія пише про їхнє спільне життя:
“Усе прожито разом, у постійному обміні діями та почуттями, спільними прагненнями та цілями, у взаємній повазі та з великою любов’ю. (…) Ось як це в шлюбі. Нитка за ниткою вплітається в основу, так і ми міцно зв’язані з Богом, що одне без одного не можемо існувати – ніколи – навіть у вічності.
