Свої міркування Митрополит висвітлив у публікації на сторінці соцмережі «Фейсбук».\
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
Предстоятель ПЦУ зауважує: випробування і страждання, що трапляються на шляху людини, не завжди є результатом особистого гріха або є покаранням за щось – вони є результатом дії гріха і зла. Адже людське зло – це плід використання кимось божественного дару свободи з егоїстичною неправедною метою. А зло не виникає саме собою, у нього є творці та винуватці; тож перемогти його можна, противлячись йому та терпеливо зносячи випробування і несучи свій важкий хрест. «Знаємо, що завершенням дороги смирення, терпіння і жертовності завжди є перемога добра. Зараз всі ми, українці, несемо свій важкий хрест, несемо спільний хрест України – і несемо його на Голгофу страждань, щоби перемогти зло і досягти перемоги, утвердження правди, справедливості, незалежності й волі», – підкреслює Митрополит Епіфаній.
За його словами, наша дорога є важкою, виснажливою, часом дуже болісною і стражденною, проте вона веде до перемоги добра і правди; а Господь, даючи хрест, дає і сили його нести.
Для того, щоб полегшити дорогу щоденного випробування, Предстоятель ПЦУ сформулював 5 порад, які пропонуємо нижче:
- Відчувати емоції – це нормально, але не слід бути їх рабами
679-й день повномасштабної війни з усіма її видимими і невидимими поки наслідками. Зрозуміло, що «емоційні гойдалки», відчуття страху, втоми, розгубленості, безсилля, часом навіть апатії чи ненависті – все це наша реакція на зло, це нормальна реакція на ненормальні умови. Не соромтесь цих емоцій, проживайте їх, але не давайте їм заполонити ваше серце, підкорити вашу волю. В серці має жити віра – в Бога, в перемогу, в правду, в добро.
- Не занепадайте духом і не опускайте руки
Бо якщо піддатися духовній втомі, то її «плодами» будуть пригніченість, безнадія, журба, зневіра, збайдужіння, відчай. Це все позбавляє людину будь-яких сил – і саме це якраз потрібне нашому ворогу, аби нас здолати. Збирайте по крихтах надію, оберігайте те зернятко віри у своїй душі, аби не дати ворогу засіяти її відчаєм, безпорадністю та безнадією.
- Сили вичерпуються, але дбайте про їх поновлення
Духовно згасати, емоційно спустошуватись – це нічим не легше за фізичні муки. Не втрачайте зв’язок з тим, що вас радує, духовно насичує, відновлює, що викликає у вас хоча б секундну, але посмішку. Намагайтеся помічати красу і життя довкола, робити щодня хоча би одну добру справу… Не забувайте і про молитву – це найкращий оздоровчий бальзам для душі, який дарував нам Господь для душевного оновлення й укріплення.
- Відновлюйте себе – допомагаючи іншим
Довкола – безмежні можливості щодо цього, лише озирніться, бо немає в Україні людей, кого не торкнулася ця війна, які не зазнали втрат (не лише матеріальних, а й психологічних, емоційних, душевних). Завжди є ті, хто вже знемагає нести свій хрест, хто зневірився і майже здався… Допоможіть, розділіть з ними ту важку ношу, будьте для них опорою – виконання цього базового християнського принципу дасть вам відчуття потрібності, додасть сил, важливості.
- Цінуйте кожну мить життя
Кожна мить вашого життя – це чудо, подароване Богом. Це неповторність, мить, яку важливо не проґавити, не змарнувати, а наповнити її важливим і потрібним сенсом. Під час війни по-особливому розумієш цінність цієї миті, коли кожна хвилина може бути останньою, а тому відкриває нам нові горизонти – для добра, милосердя, допомоги, підтримки, любові.
Зносити випробування – це завжди нелегко, але коли разом – значно легше. Ні в якому разі не зневірюйтесь, бо віра в Бога – велика сила, і коли вона жива та діяльна, то дає людині благодатну силу. Недарма Священне Писання нам свідчить: все, що неможливе для людей, є можливим для Бога (Лк. 18: 27).
