Архієпископ Кельну кардинал Райнер Марія Вьолкі став у Німеччині символом усього, що є “поганим” в католицькій церкві – перш за все символом культури підмітання проблеми сексуального насильства під килим. Проблема в тому, що кардинал Вьолкі… не зробив нічого поганого, але при цьому він критикує ліберальну Німецьку Синодальну дорогу з позиції Вчення Церкви. Здається, це його найбільший злочин і це стоїть за його цькуванням у Німеччині.
У католицькій церкві Німеччини питання сексуального насильства перебуває під пильною увагою протягом багатьох років. У 2018 році було опубліковано так званий MHG-Studie – велике дослідження кількох незалежних експертних груп, яке перевірило, скільки випадків жорстокого поводження з дітьми відбулося за кілька десятиліть по всій країні. Окремі єпархії також публікують свої звіти.
Восени 2020 року мав бути опублікований докладний звіт про Кельнську архієпархію. Було відомо, що в Кельні – як і скрізь у Німеччині – за ці роки було багато випадків жорстокого поводження, і відповідальність за їхнє приховування покладалася на багатьох ключових церковних керівників.
Доповідь була підготовлена, але кардинал Вьолкі призупинив публікацію. Рішення було несподіваним і здивувало громадськість. Архієпископ пояснив, що канцелярія допустила дуже серйозні методологічні помилки. Не надаючи жодних деталей, він заявив, що якщо звіт буде опублікований у тій формі, в якій він був підготовлений, він може порушити закон, розкривши конфіденційні дані про жертв зловживань. Кардинал оголосив, що через кілька місяців буде опублікований новий звіт без цих помилок.
Розгорілася медіа-буря. ЗМІ широко звинувачували кардинала у подвійних стандартах, описували його як людину, яка “є символічною фігурою усього, що йде не так у Церкві” (наприклад, так проголосила впливова “Die Welt”). Заклик подати у відставку став звичним явищем. Журналісти та коментатори запропонували кардиналу Вьолкі зупинити публікацію звіту, щоб захистити себе або своїх близьких від правових наслідків.
Незабаром пролунало конкретне обвинувачення. Кардинал в 2015 році дізнався, що священик із Дюссельдорфа, який тоді вийшов на пенсію, раніше нібито вчинив сексуальне насильство в дитячому садку. Однак Вьолькі не повідомив про це Ватикану. Той факт, що кардинал знав священика особисто (той був одним із його вчителів і людей, які вводили майбутнього єрарха в душпастирську практику) стало медіа-бомбою.
Згідно з документом Vos estis lux mundi Папи Римського Франциска від 2019 року, єпископ Генн, як найстаріший ординарій церковної провінції Кельн, передав це питання до Ватикану через Апостольську Нунціатуру. Тоді все пекло вирвалось назовні: поширювалися здогадки, що саме через цю справу Кардинал Вьолькі заблокував публікацію звіту.
Однак кардинал пояснив, що згідно з його знаннями та розумінням, він діяв у межах церковного закону. Справа про гіпотетичний (!!!) злочин педофілії стосувалася подій 40-річної давності. Крім того у 2015 році звинувачуваний отець був в стані глибокої деменції, а тому будь-які допити не мали б сенсу. Тому кардинал Вьолькі не взявся за розслідування. Єрарх звернувся до Ватикану. Він попросив Святий Престол розслідувати його справу – і якщо виявиться, що він порушив закон, він готовий був прийняти покарання.
Ватикан так і зробив. У лютому Римська курія оголосила, що розглядала справу кардинала Вьолькі – і не виявила жодної недбалості. Офіційно було заявлено, що кардинал діяв відповідно до регламенту.
Однак справу не закрили – ЗМІ продовжували звинувачувати кардинала у всіх можливих беззаконнях. Більше того, німецькі єпископи не допомогли – ліберальна більшість вирішила “топити” Кельнського митрополита. Напрямок вказав голова Єпископату, єпископ Георг Бетцінг з Лімбурга, який критикував кардинала Вьолькі за “поганий антикризовий менеджмент”. Він навіть описав його дії у світських ЗМІ як “катастрофу” і стверджував, що можливість звільнення з посади “не повинна бути предметом табу”. Це лише підлило масла у вогонь.
Нарешті, Кельнський звіт був опублікований – як було оголошено, у березні. Згідно з повідомленням, нинішній митрополит не мав жодних звинувачень. Однак навіть це не дозволило запобігти кризі. Так, ситуація заспокоїлась, але ярлик “лицемір” та “брехун”, приклеєний до кардинал ЗМІ, зняти не так просто.
Більше того, ще один удар припав на травень. Єпископ Фелікс Генн з Мюнстера повідомив, що отримав чергове повідомлення про можливу недбалість кардинала Вьолькі. Деталі невідомі: Єпископ Генн ні слова про це не сказав – він лише сказав, що відповідно до церковних норм передав справу до Ватикану.
В результаті Папа відреагував. Двох апостольських відвідувачів було відправлено до Кельнської архієпархії. Кардинали Андерс Арбореліус зі Стокгольма та єпископ Ганс ван ден Хенде з Роттердама. Сам кардинал Вєлкі стверджує, що він задоволений візитом, який, на його думку, допоможе прояснити ситуацію.
*********
Нехай це буде так, якщо справді йдеться про прозорість щодо злочинів сексуального насильства. Однак кардинал Райнер Марія Вьолкі є одним з головних німецьких критиків Синодального шляху, модерністського феміністичного та проЛГБТ курсу Церкви в Німеччині. У 2018 році саме він спробував заблокувати документ, що дозволяє санкціонувати причастя деяких протестантів (врешті-решт це вдалося лише частково; інтеркомунія була частково офіційно запроваджена, всупереч побоюванням кардинала Вьолькі). У 2019 році він дуже критично висловлювався щодо ідей Синодального шляху. Діяльність єрарха є великою проблемою іміджу для німецького єпископату. Її керівництво хотіло б представити його як єдиний модерністський таран, який одноголосно пропонує Церкві прогресивну революцію. Хоча крім кардинала Вьолькі, є ще кілька єпископів, які кажуть “ні” цьому проекту (наприклад, єпископ Регенсбурга Рудольф Водерхольцер), але саме митрополит Кельну розглядається як внутрішній символ опозиції лібералізму.
На жаль, в результаті наклепницької кампанії ЗМІ цей символ в очах більшої частини суспільства просто дискредитований. Зрештою, ніхто не буде слухати кардинала, про якого постійно говорять у ЗМІ в контексті сексуального насильства. Як відомо, сьогодні правда не цікавить нікого – важливим є ефект пропаганди. Можливо, одного разу ми з’ясуємо, чи існував якийсь зв’язок між звинуваченнями на адресу кардинала та його критикою Синодального шляху.
Звичайно, може бути, що митрополит Кельну насправді винен. Однак можливе і зовсім інше пояснення. Раніше кардинал Джордж Пелл, який намагався очистити фінанси Ватикану, опинився у в’язниці, був засуджений за нібито сексуальне насильство, як виявилося безпідставним обвинуваченням, закликав не відкидати жодної гіпотези про суть конфлікту щодо митрополита Кельна. Пропагандистське “вилучення” кард. Вьолькі, якого ЗМІ засудили до свого роду публічної страти, безсумнівно, на руку багатьом впливовим гравцям.
