Яка різниця: два тата чи дві мами? Головне, щоб була любляча сім’я! Так це?

«Какая разница»: гетеросексуальна сім’я, два тати чи дві мами, головне, щоб дитина мала родину, яка її любить. Адже й так чимало з нас були виховані одностатевими парами «мами і бабусі», то чому усиновлення дитини іншими парами маємо забороняти? Проте різниця все ж таки є, і передусім дитині не все одно, хто її виховує.

Американське Психологічне Товариство (APA) стверджує, що спеціалісти майже однозначно оцінюють, що гомосексуальні люди менш схильні ставитися до дітей, як до сексуальних об’єктів»¹.

Давайте перевіримо це твердження авторитетної установи результатами наукових досліджень різних, непов’язаних одне з одним, дослідників.

Не ототожнюю гомосексуалізм з педофілією, але статистика показує, що від 20 до 30% всіх випадків педофілії скоюють чоловіки, які мають гомосексуальний спосіб життя. Звичайно, у гетеросексуальних родинах також, на жаль, є місце насильству та сексуальному використанню неповнолітніх, але варто враховувати, що кількість гомосексуалістів (1-3 %)² є непропорційно меншою, аніж гетеросексуалів. Канадські вчені Фройд (dr Freud) і Хісман i (dr Heasman) з Інституту Психіатрії Кларк у Торонто у своїх дослідженнях виявили, що геї становили 36% з 457 педофілів³.

Психіатр Адріан Коупланд (Dr Adrian Copeland) з Інституту Петерс у Філадельфії вважає, що клінічні педофіли частіше мають гомосексуальні схильності. Також від 40 до 45% насильників над дітьми мають значний гомосексуальний досвід⁴. Натомість проф. К. МакГафі (H. McGaghy) переконує, що гомосексуалісти становлять приблизно половину, засуджених за насильство над неповнолітніми⁵. Інші дослідження мають схожі результати⁶. По суті однією з проблем чоловічого гомосексуалізму є «збочення молоді людьми того самого віку (іншими хлопцями) та старшими людьми. Це призводить до того, що у майбутньому більше молодих чоловіків має шанс стати гомосексуалістами»⁷. Лев Старович вважає, що «досить значна група гомосексуалістів скеровує свою зацікавленість у бік неповнолітніх. Їхня фізична будова і відсутність досвіду приваблюють гомосексуалістів. У багатьох зв’язках вікова різниця становить 5-15 років. Можна передбачити, що за певний період обидві сторони такого зв’язку будуть шукати нового партнера. Старший стає для молодшого застарим, а молодший для старшого не є досить молодим»⁸. Ефеболія ще з часів Стародавньої Греції та Риму була частиною чоловічого гомосексуалізму.

Навіть у дослідженнях авторитетного серед ЛГБТ-середовища дослідника Кінсея, який сам ґвалтував неповнолітніх та дітей під час “експериментів”, показано, що 37% гомосексуалістів та 2% лесбійок мали статевий контакт з особами, молодшими 17 років, а відповідно 28% і 1% з особами, нижче 16 років, коли ті самі були у віці 18 років або більше⁹. Цей показник зростає з вибухом сексуальної революції, адже в 1970 р. вже 25% опитаних геїв у Сан-Франциско визнали, що мали секс з неповнолітніми¹⁰. У Рапорті Геїв показано, що 23% чоловіків-гомосесуалістів і 6% лесбійок мали контакт з особами, які були молодшими 16 років¹¹.

Не варто забувати, що саме з ЛГБТ-середовища виходять аргументи за легалізацію педофілії. Так, голландська організація геїв СОС офіційно „прийняла позицію згідно якої лібералізація педофілії має розглядатися, як ціль гомосексуалістів … і що граничний вік [для статевих актів] має бути скасований. Через усвідомлення спорідненості між гомосексуалізмом і педофілією, СОС сприяє тому, щоби дорослі  члени організації були більш вразливими на еротичні прагнення молодих представників власної статті, а через це відбувалося розширення гомосексуальної ідентичності»¹². У статті «The Real Child Abuse» на сторінках гей-журналу „Guide” в 1995 році між іншим написано, що «маємо пишатися тим, що гей-рух, один з небагатьох, мав відвагу голосно сказати, що діти від природи є сексуальними і заслуговують на право сексуального вираження з будь-ким, кого виберуть. […] Замість того, щоб боятися, щоб не приклеїли етикетку педофіла, ми повинні гордо визнати, що секс є добрим, включаючи дитячу сексуальність[…] Маємо це робити для добра самих дітей»¹³. У американському ЛГБТ журналі „Update” навіть оголошувався збір грошей, щоб звільнити засуджених за педофілію гомосексуалістів¹⁴. Деякі педофіли стверджували, що це самі діти вимагали або провокували їх на статевий контакт.

Щодо ситуації в легалізованих одностатевих цивільних зв’язках, то згідно дослідження Д. Суллінса ( D. Sullins) з 2016, яке він зробив на основі загальнодержавної програми US National Survey of Adolescent to Adult Health, у одностатевих парах діти піддаються фізичному, сексуальному чи вербальному насиллю в 1,6 разів більше, ніж в звичайних родинах¹⁵. Згідно дослідження Марка Регенеруса 31% дітей, вихованих матерями-лесбійками і 25%, чоловіками-геями, були всупереч своїй волі, примушені до сексу. У біологічних родинах цей показник становив 8%, враховуючи і те, що суб’єктом насилля могла бути стороння особа (хоча і це жахливі дані). Тільки 2% дітей визнали, що сексуальний дотик походив від біологічного батька чи опікуна у повній родині. Цей самий показник, але від матері лесбійки становив 23%, від гомосексуального батька 6%, від батька одинака 10%¹⁶.

Наведу декілька випадків кричущого сексуального насилля над дітьми в одностатевих відносинах, які стали відомими у пресі. Так, громадянин Данії Роберт М. був звинувачений у насильстві над 53 неповнолітніми, коли працював у дитячому центрі вихователем. Разом зі своїм партнером у «одностатевому подружжі», яке стояло в черзі на усиновлення, були звинувачені за зберігання дитячої порнографії¹⁷. У Австралії цивільний зв’язок Марка Дж. Ньютона (Mark J. Newton) та Пітера Труонга (Petera Truonga) від ранніх років (разом з іншими чоловіками з порнографічної організації Boy Lovers Network) сексуально використовували свого всиновленого сина та публікували це в Інтернеті¹⁸. Свою всиновлену 5-річну дитину для сексуальних забав в Інтернеті пропонували Франк Ломбард (Frank Lombard) разом зі своїм законним партнером¹⁹. Варто зазначити, що багато дослідників переконані, що право всиновлення одностатевими парами дітей уможливлює доступ педофілам до дітей²⁰.

В Європейському Суді є чимало позовів гомосексуалістів L. i V. Проти Австрії; B.B. проти Великобританії, Fernando dos Santos Couto проти Португалії), які звинувачують уряди своїх держав у дискримінації себе та нетолерантності до сексуальної орієнтації за те, що були засудженні за співжиття з неповнолітніми у віці 16 і 14 років. І що цікаво, суд ставав на їхній бік, аргументуючи, що вік згоди у гетеросексуальних відносинах і гомосексуальних нетотожний²¹.

З результатів досліджень і наведеної статистики стає зрозуміло, що 2–3% гомосексуалістів і лесбійок у суспільстві відповідають за 20-40% всіх фактів насильства над неповнолітніми. І хоча не кожний гомосексуаліст ґвалтує дітей, проте ризик сексуального насильства від осіб з ЛГБТ-середовища є у 20 раз більшим²². Це, на мою думку, має бути аргументом, щоб задуматися чи варто давати право усиновлювати одностатевими парами дітей.