З 25 по 28 червня 2021 р. У Львові Брюховичах тривала IV Всеукраїнська зустріч для осіб задіяних у душпастирство родин, присвчена «Євангелізації через суспільні медіа та як бути вільним в контакті з віртуальним світом». Головними спікера були гості з Польщі: п. Давид Радомський та п. Богна Біалецька. Про перебіг та підсумки зустрічі розповів для «Родини» голова комісії у справах родини єпископ Радослав Змітрович OMI.
Отче єпископе, чому черговою темою зустрічі душпастирів родин стала безпека у віртуальному світі. У чому актуальність цього питання для українських родин?
Здається, що наразі неможливим є життя без контакту з віртуальним світом, особливо для молоді. Для багатьох інтернет є найбільш реальною дійсністю, а у тому світі дуже легко зустрітися зі злом. Люди завжди оберігали себе і своїх дітей від того, що могло їх зіпсувати. Тому для батьків завжди було важливим у якому товаристві перебувають їхні діти, так як сказано у приказці: «З ким поведешся, від того наберешся». Через інтернет кожний, хто має до нього доступ, має також величезну легкість у входження в контакт зі злом. Це стосується майже кожного, особливо міцно дотикає родин. Адже навіть якщо хтось з членів родини не заходить на погані сайти, то дуже часто iнтернет забирає час на відносини з ближніми. Гадаю, що більшість батьків помічає цю проблему, хоча чимало не усвідомлює її важливість і небезпеку.
Які головні небезпеки чатують в інтернет просторі і як від них вберегти дітей і самим також не потрапити у тенета залежності?
Маю визнати, що я не є експертом щодо нових викликів. Але з того, що бачу і чую, то найбільшими небезпеками є: пошкодження мозку через надмірне користування з інтернету та комп’ютерних ігор, особливо у дітей та молоді; залежність від порнографії, ігор, лайків і тривалого користування з телефону та інтернету; зустріч у віртуальному світі із зіпсуттям, брехнею, маніпуляціями та різноманітними формами використання та зловживання; втрата цінності, радості і відповідного пережиття того всього, що є поза віртуальним світом…
Як зберегти дітей і самого себе? По-перше, мати час для дітей та з ними розмовляти. Це є найважливішим. Далі контролювати їхнє використання Інтернету, адже їм треба допомагати і виховувати. Не давати дітям смартфона і пояснювати чому можна користуватися інтернетом у дуже обмеженому часі. Часто запитую батьків: чи Ви б залишили свою дитину у кімнаті, наповненою порнографічних фільмів? Відповідь батьків думаю знаєте. А якщо даєш смартфона, то що робиш? Надзвичайно важливим мати елементарні знання, як діє інтернет і як виникають залежності. Безсумнівно треба про це говорити дітям та молоді, розмовляти з ними, пояснювати ці речі, розуміючи, що присутність у віртуальному світі є для них важливою. Звичайно і ми дорослі маємо бути обачними і контролювати своє використання інтернету. Чимало дорослих має великі проблеми. Для віруючого завжди джерелом сили та життя є Бог. Якщо немає Бога, то виникає пустка, яку треба чимось заповнити, а під рукою весь час є віртуальний світ. Якщо людина відкривається на Святого Духа, то також має любов, щоби входити у відносини з ближніми, а це теж має велике значення для уникнення від появи різних форм залежності.
На Вашу думку, які є перші дзвіночки для батьків, що їхня дитина має проблеми у контакті з віртуальним світом? І який має бути алгоритм дій по відношенню до дитини, якщо проблема вже є?
Ознакою можуть бути проблема, щоб вийти з інтернету, втрата здатності цікавитися і радіти тим всім, що відбувається у звичайному житті. Наскільки це можливо треба розмовляти, шукати контакту, якщо не самим батькам, то можливо особі, якій дитина може довіритися і перед нею відкритися. Завжди істотним є діагноз, розпізнання на чому полягає конкретна проблема. Думаю, важливо зрозуміти дитину, мати свідомість, наскільки віртуальний світ є для нею реальним. Пізніше мають бути конкретні дії, у яких батьки мають бути послідовними, а навіть непоступливими. Картання дітей є болючим теж для батьків, але якщо не хочемо страждати, картаючи дитину, то будемо значно більше страждати, коли дитина виросте /див. Сирах 30,1-13/. У деяких випадках може необхідною буде професійна допомога спеціаліста щодо залежності. Завжди актуальним є питання, де знаходиться причина цих проблем у дитини, чи може батьки мають щось змінити у своєму відношенні до дітей, щось виправити чи покращити відносини між собою.
Проте соцережі та інтернет також є чудовим місцем для євангелізації чи контакту з вірними, особливо під час пандемії. Які б ви дали поради, як ефективно нести Добру Новину про Христа Воскреслого у віртуальному світі?
Так, це дійсно виклик. Чимало духовних осіб і не тільки є задіяних у різноманітних євангелізаційних та катехетичних програмах в інтернеті. Принаймні мають такий намір. Однак треба бути покірним і розуміти природу залежностей, які легко виникають у людини. Успішна поява у медіа може швидко перетворитися на наркотик. І людина буде змушена робити щось, шо дасть їй більше перепостів чи лайків. Тоді легко втратити сенс жертви, страждання, хреста, який завжди пов’язаний зі справою євангелізації. Плоди євангелізації передусім не залежать від ідеального приготування програми, але від єдності, того хто проголошує з Богом, молитви, посту, терпіння. Як на мене, присутність у медіа є важливим завданням, але має бути місією, на яку посилає Церква. Кожна євангелізаційна діяльність у ЗМІ повинна бути випереджена молитвою і її також може супроводжувати молитва інших. Найкраще, щоб євангелізація проводилася декількома особами, хоча б двома. Якщо ідемо проголошувати, свідчити про Ісуса в інтернеті, то теж по двоє, якщо це тільки можливо. Не мусять бути це якісь великі акції чи катехези, важливою є присутність, як на приклад на форумах, де люди розмовляють і там можна давати добре слово, приносити Слово Євангелія. Але ще раз підкреслю з молитвою і найкраще по двох.
А що робити особам, які вже стали залежними від порнографії та комп’ютерних ігор. Як їм допомогти?
Шукати групи і програми, які допомагають вийти із залежності. Це може бути Анонімні Сексоголіки, Анонімні Ігромани, Інтернет Залежні чи також Спільнота Ченаколо (Вечірник). Вийти із залежності є можливо, але це тяжка праця за допомогою Божої благодаті. І майже неможливо це зробити наодинці, потрібна допомога іншого, який підтримає, зрозуміє і можливо сам це пройшов. Хтось хто був багато років залежний від порнографії сказав, що якщо в якихось обставинах випадково потрапить на порнографію, то має три секунди, щоб відвернути погляд, і виключити пристрій, бо якщо не зробити це протягом 3 секунд, все старе повертається. Так є сформована наша психіка. Водночас надзвичайно важливим є середовище, у якому живе дана особа та її спосіб життя. Знаємо притчу про людину з якої вийшов злий дух, але за певний час повернувся з «колегами», побачив, що серце тієї людини є пустим, хоча зовні все здавалося в порядку, і повернувся з сімома злими духами, гіршими від себе. У результаті стало гірше, ніж було на початку. Тільки Любов і Сенс, якими є Ісус Христос, а також відносини з ближніми створюють необхідне середовище для нормального життя.
Чи комісія у справах родини має вже на меті напрацювання та ідеї, як застосувати отриманий цього року у Брюховичах досвід та знання? Якщо не секрет, які головні напрямки будуть у центрі душпастирства родин у цьому році?
Зустріч у Брюховичах мала на меті надихнути до дій всіх без винятку учасників. Таким є завдання комісії: надихати, заохочувати, створювати можливості для співпраці. З таких конкретних дій, пов’язаних з тематикою зустрічі у Брюховичах, є розповсюдження брошур для батьків як розмовляти з дітьми про порнографію та буклети про дітей у віртуальних мережах. Це дуже добрі матеріали.
Якщо мова йде про діяльність комісії, то передусім змінився її склад. Новими членами стали: о. Вальдемар Павелець – палотин з Києва, Марія Попович із Закарпаття, Юрій і Лілія Тандіт з Києва. О. Вальдемар був призначений директором національного бюро Душпастирства родин замість о. Романа Лаби. Наступна зустріч запланована на осінь і будемо планувати подальшу роботу комісії. То що тепер можу сказати, то зазнає змін формат роботи сайту Rodyna.org.ua, щоб він був більш інформаційним про те що діється в Україні для сімей, а також презентував, окрім новин, пов’язаних з родиною тематикою, також різноманітні пропозиції служіння для подружжя та родини, як наприклад: юридична консультація, проблема неплідності, криза у подружжі, виховання дітей, захист ненародженого життя, допомога залежним особам.
– І наостанок, які уроки після зустрічі для себе зробив отець єпископ і чи вдається вам самому тривати границі у контакті з інтернетом?
– З того, що почув у Брюховичах, у мені виникло міцне переконання, що маю робити щось більшого для контролю над моїм користуванням інтернетом. Окрім тих обмежень, що вже раніше запровадив для себе (наприклад не користуватися інтернетом, не рахуючи email – на час Адвенту, Великого Посту і трьох днів кожного тижня) помітив, що маю проблему, з тим, що надмірно входжу у цей віртуальний світ, що це певна форма відчуження, яка починає творити залежність. Звідси маю рішучість поставити інтернет та телефон на своє місце. Зрозумів, що для мене це дуже важливо. Для цього потрібне більше утримання, визначення дуже конкретних границь. Наразі все виходить. Гадаю, що ці мої труднощі дозволяють мені розуміти, як легко може появитися залежність у дітей та молоді.
Перед нами всіма стоять великі виклики, щоб жити у свободі і допомагати жити у свободі іншим, особливо нашим дітям та молоді.
Розмовляв Олександр Бучковські
