Про Стамбульську конвенцію, внесок Церкви у протидію домашнього насилля, позицію християн перед обличчям пропаганди гомосексуалізму та політиків, які підтримують аборти і причащаються у Католицькій Церкві, пояснив Голова Комісії у справах родини при Конференції єпископату України єпископ Радослав Змітрович OMI.
Чому Церкви та релігійні організації виступають проти Стамбульської Конвенції? Чи тут справа лише у вживання терміну «гендер» чи можливо проблема криється значно глибше у методології самого документу?
Думаю, що головна причина пов’язана з визнанням Божих заповідей і нашого розуміння родини, подружжя і стосунків, як причини насилля. Йде мова про те, що автори конвенції вважають, що виконання Божих заповідей провадить до насильства. На моє переконання, мета конвенції полягає не у тому, щоб захистити жінок від насилля, але використати факт насильства, щоб атакувати та нищити традиційне розуміння родини та подружжя.
Як на Вашу думку, краще протидіяти домашньому насиллю та як цьому може допомогти Церква?
Основна причина насилля знаходиться у серці людини й треба над тим серцем працювати. Хто може преобразити людське серце, більше ніж Ісус Христос. Тільки любов змінює людину і до цієї любові виховує Церква. Немає кращого середовища лікування людини від агресії та насилля, як власне спільнота Церкви та контакт з Любов’ю за допомогою Божого Слова, Таїнств і любові іншої людини. Це так декількома словами. І, звичайно, треба робити чимало інших практичних дій, які держава і Церква вже чинить.
Отче-єпископе, як оцінюєте рекомендацію комісара з питань рівності ЄС Хелени Далі не вживати терміну Різдво та імен Діви Марії та Христа, щоб не ображати представників інших релігій та культур. Чи можна у такому разі говорити про християнську Європу?
Святіший Отець Франциск на це питання відповів: анахронізм. Але можна ще додати, що це все більше ставатиме реальністю і правдоподібно, і в Європі далі будуть йти у цьому напрямку. Сьогодні Європа, а особливо ті, хто неї керують йдуть у сторону безбожництва, яке щораз більше охоплює всі виміри людського життя.
Які на Ваш погляд, справжні європейські цінності, про які останнім часом так багато говорять?
Греція, Рим, а передусім зустріч з Богом у Ісусі Христі. Завдяки цій зустрічі, яку переживало багато європейців, народилася чудова європейська християнська культура. Без неї, а передусім без зустрічі з Воскреслим Христом, Європа немає майбутнього, зникає, що відбувається на наших очах. Однак, переконані, що у кожної людини є душа, є «щось», що очікує на Євангелію, на об’явлену любов в Ісусі Христі.
Англія вже має окреме міністерство у справах самотності, в інших країнах цього немає, але чимало людей вже страждає з приводу самотності. Якщо так є, то це вже не країни, де домінує християнська культура, культура зустрічі і любові. Тому ми маємо місію, щораз важливішу і необхіднішу для спасіння. Христос воскрес і подолав смерть та самотність..
Як християнам реагувати на пропаганду гомосексуалізму, особливо якщо не робиться коштом платників податків, тобто на наші гроші?
Молитися, з пошаною пояснювати наші родинні цінності, писати петиції, листи.
Чи може людина, яка відкрито підтримує аборти, ЛГБТ та евтаназію приступати до Святого Причастя і чи будуть українські єпископи офіційно висловлюватися на цю тему?
Зрозуміло, що не може. Нічого у цій сфері не змінилося. Якщо хтось каже по-іншому, то невірний і не слухняний вченню Церкви. Кожний звичайний, простий католик, християнин це розуміє і правильно відчуває, що це був би великий обман, дуже небезпечний для самої людини, що причащається.
Як вважаєте, якщо далі все буде йти у подібному напрямку, то чи не можуть у найближчому майбутньому українських християн спіткати переслідування та навіть мучеництво за відстоювання своєї віри та цінностей?
Все можливе, але мені здається, що ми в Україні після пережитого комунізму є стійкіші на ідеологію неокомунізму, яка нині проникає у мислення багатьох європейців. Треба нам багато молитися за владу, у різні способи їм допомагати, щоб вони мали розуміння, мужність і впевненість, що Україна має майбутнє лише спираючись на своєму Хрещенні і всьому тому, що з ним пов’язане.
