“Жінки потребують абортів, щоб досягти успіху”, – стверджується в брифі 500 спорсменок, поданого до Верховного Суду. Але не всі жінки з цим згодні. В іншому опитуванні сотні професійних жінок наводять інший аргумент: аборт шкодить жінкам. Про це зазначають 240 жінок-науковців та професіоналів та різні пролайф організації.
З іншої сторони майже аксімою сприймається твердження, що “Здатність жінок брати рівну участь у економічному та соціальному житті обумовлюється їхньою можливістю контролювати своє репродуктивне життя”.
Ця віра поширена і сьогодні. У короткій доповіді спортсменів триразова призерка Олімпійських ігор Крістін Перхем розповідає свою історію про аборт перед важливими змаганнями:
“Я отримала стипендії, я тільки почала досягати успіхів у багатьох змаганнях, і я не хотіла брати рік відпустки”, – розповідає вона.
“Я не була готова бути мамою, і аборт ніби дав мені другий шанс на життя”, – продовжує вона. “Цей вибір врешті решт привів мене до того, що я стала олімпійкою, випускницею коледжу та гордою матір’ю сьогодні”.
У доповіді жінок-вчених цитуються дослідження та статистика, які заперечують кореляцію між абортами та успіхом жінок. Серед їхніх аргументів:
Жінки досягали успіху в публічній сфері задовго до узаконення абортів.
Як доказ, вони вказують на Жанет Ренкін, першу жінку, обрану до Конгресу. Республіканка зі штату Монтана, Ренкін була обрана у 1916 році, за чотири роки до того, як Дев’ятнадцята поправка забезпечила жінкам право голосу.
Жінки також користувалися законодавчим захистом до прийняття рішення Роу проти Вейда. Ідеться про Закон про справедливі стандарти праці 1938 р., який встановив мінімальну заробітну плату незалежно від статі. Верховний суд у справі “Фей проти Нью -Йорка” 1947 року постановив, що жінки мають право на рівні з чоловіками обиратися на посаду судді.
В доповіді згадується ряд поправок до федерального законодавства в 1960 -х – на початку 70 -х років, до узаконення абортів. До них належать: Закон про рівну оплату праці 1963 р., який забороняв дискримінацію щодо заробітної плати за ознакою статі; Закон про громадянські права 1964 р., який забороняв дискримінацію за означення статей у сфері зайнятості, освіти чи громадського розміщення; закон про справедливе житло 1968 р., який забороняв дискримінацію у наданні житла за ознакою статі; Закон про громадські роботи та економічний розвиток 1971 р., який забороняв дискримінацію за означенням статей у програмах чи заходах, які мають федеральне фінансування.
Не існує дослідженої кореляції між абортами та соціально-економічними успіхами жінок.
Дослідники констатують, що соціальний прогрес жінок фіксується задовго до прийняття рішення Роу проти Вейд. За період з 1990 по 2016 рік, за словами вчених, показники абортів зменшилися на 46%, але прогрес жінок не сповільнився. Натомість він продовжував прискорюватися. “Відсоток жінок з вищою освітою виріс з 24,5% до 41,6%”, – йдеться у повідомленні.
Різко зросла й кількість підприємств, які належать жінкам. За даними економічного перепису у 1997 р. існувало 5,4 млн підприємств, які належали жінкам. Через двадцять років, у 2017 р., Жінки мали у власності 11,1 млн підприємств, за даними Національної асоціації власниць жіночого бізнесу.
Жінки також продовжували досягати успіху в уряді. Кількість жінок в урядах штатів збільшилася на 41%. На федеральному рівні представництво жінок зросло на 248%.
Результати досліджень свідчать про несприятливі наслідки абортів для жінок.
Вчені-жінки стверджують, що «відносно легкий доступ до аборту змінив суспільство у кількох напрямках, невигідних для жінок».
Посилаючись на Філіпа Левіна, професора економіки коледжу Уелслі та наукового співробітника Національного бюро економічних досліджень, жінки-вчені пишуть, що «легкий доступ до аборту має тенденцію змінити сексуальну поведінку на користь більшого ризику сексуального життя, що стримує використання контрацептивів і призводить до до більш незахищених сексуальних відносин».
Вчені стверджують, що така поведінка непропорційно впливає на жінок. Аборт, зокрема, відокремлює “секс від будь-якої ідеї спільного майбутнього” і встановлює “нешлюбний секс як ціну романтичних відносин, навіть якщо жінки продовжують повідомляти, що ця нова сексуальна етика для них небажана, і що багато з них мають менше дітей, ніж хотілося б».
Аналіз даних про народжуваність за 2018 рік, зроблений економістом Лайманом Стоуном, опублікований у New York Times, підтверджує їх аргументи. Стоун зауважив, що “розрив між кількістю дітей, які жінки кажуть, що вони хочуть мати (2,7), та кількістю дітей, яких вони, ймовірно, матимуть насправді (1,8), виріс до найвищого рівня за 40 років”.
Оскільки аборт дає уявлення про те, що діти є «вибором» жінки, діти розглядаються, як жіноча відповідальність, – йдеться у повідомленні. Маючи це на увазі, попереджають вчені, “зв’язок між статтю та потенційним батьківством … став набагато слабшим, сприяючи фемінізації бідності, яку ми бачимо сьогодні”.
Дослідження вченої Інституту Брукінгса Ізабель Соуїлл підтверджують їх результати. У 1999 році вона виявила, що «зростанням неповних сімей можна пояснити процес зростання дитячої бідності з 1970 року».
Аборти також дають суспільству легкий засіб вирішення складних проблем, з якими жінки продовжують стикатися в суспільстві, стверджують вчені.
“Широке поширення аргументів щодо “абортів як рівності” також підтверджує схильність державних та приватних роботодавців уникати працевлаштування жінок з дітьми”, – йдеться у брифі.
Численні звіти, включаючи історію New York Times від 2019 року під назвою «Дискримінація щодо вагітності поширена в найбільших американських компаніях», підтверджують ці побоювання. У звіті розповідається про історії кількох жінок, включаючи одну колишню продавщицю, яка стверджувала, що її начальник сказав їй, що «жінки, які опинилися в моєму становищі – самотні, незаміжні – повинні розглянути питання про аборт».
Це “лякаюча заява для жінок, які хочуть дітей, і стикаються з різким ставленням їроботодавців щодо їхньої вагітності “, – сказала Хелен Альваре, співавтор наукового звіту.
